Сидить дитя одне посеред ночі,
І нікому його поцілувать…
Такі самотні ті тернові очі -
І нікому в них рани лікувать…
В душі добро зберіг таки хлопчина,
І нікому його подарувать…
Він хоче мами…він ж іще дитина!
І нікому для нього нею стать.
Покинули дитя напризволяще -
Уже на нього байдуже усім…
А він хороший…Він таки найкращий!
Ніхто не бачить…хлопчик захворів.
У свої п’ять не вірить вже у казку,
Сльозу ковтає мовчки, як титан.
В житті стерпів найбільшу він поразку-
Нема сім’ї…лиш холод…і туман.
Гарячі губи щось собі шепочуть -
Молитву за своїх батьків, мабуть…
Востаннє він зітхнув…і так охоче
Із ангелом почав свій вічний путь.
... чутливо, щемно ... сильний вірш ... навіть в останні хвилини він зберіг в своєму серці любов ... до батьків, яких не було
Lady Christianna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
до батьків, які були, однак безсердечно покинули бідолашного((( коли в науковій роботі описувала цей вірш, думала, що затоплю клавіатуру(( неможливо говорити про таке без сліз(
чутливо, щемно ... сильний вірш ... навіть в останні хвилини він зберіг в своєму серці любов ... до батьків, яких не було 
