Запалимо свічу на вікні , в серці та душі,
За тих, хто мав право жити але пішов у вічність,
За тих, хто їв в 32-му лебеду, солому, спориші,
Виживав, як умів... Хто за таке життя відповість?
"Мамо, дивись, як колоситься жито, пшениця,
Вже зерно дійшло і сонцем налилось, аж світиться...
Дякувати Богу, вийде добра паляниця,
Нехай тільки тісто в діжі підійде...заміситься.
Напечемо пиріжків на всіх, сядемо за стіл
Та з парним молоком... Ой, як смачно буде нам повір...
Чому в тебе очі сумні, чому на лиці сіль,
Ти плачеш?Треба здати зерно? Невже Голова звір?"
Сталін, комуністи, НКВД, рили могили кров'яні
На українській родючій землі, забираючи
Життя народу голодомором...Щоб бур'яни
Зростали одні. Геноцидом людей караючи.
Щоб не було наших батьків, дітей, тебе й мене
Й не було українського багатого народу,
Їх ціль- стерти націю... Земля, ось що, основне,
Плодючий чорнозем- найкраща для них нагорода.
Роки спливли... Пам’ять хотіли стерти чинуші
Та історію не зітреш із мізків наших дідів,
Забрати звірі не змогли ні духу, ні душі,
Горить свічею тепер, посеред могильних рядів...
Пом’янемо тих, хто загинув за нас, за землю,
За поля, де на їх крові спіють пшениця й жита....
Нехай горить свіча, за душі Бога я молю!
Вічна пам'ять їм! Нехай ллється молитва ця Свята.
Нехай горить свіча, за душі Бога я молю!
