День настав і сумніви пішли до біса.
Хтось лукаво мовить: «Прошу дуже в казино.
Ваші ставки: двадцять, ні, то може – вісім*.
Не чіпайте одинадцять, нащо вам воно?»
* - вісім – взято випадково.
Обираєм в бюлетені прізвища знайомі.
Того бачив на екрані, усміхався щиро він,
І про ту читав на слупі, і в сусіднім домі,
Ось команда, обіцяє гарну купу перемін.
Інша твердо каже, що є нашим інструментом.
Ой, не зовсім, бо не ті сокира, кельня і рескаль*
Нам би їхні серп і молот, не пустім моменту,
Не пошкодить шмайсер, щоб звільнити від облуди край.
* слуп - стовп; рескаль - городник (діалект).
28.10. 12.04.
Все вже вирішено за нас.Перемогу здобудуть ті,в чиїх руках влада.А голосування громадян-це лише "показуха"(мовляв,все в нас чесно і демократично).Прикро... Але ми самі все це і допустили своєю байдужістю.
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
байдужість дійсно була. у деяких дільницях Галичини - явка дещо більше 50%
Виходячи з логіки речей, які нам подають з екрану, то все одно за кого голосувати, всі ж такі гарні і хороші, але хоч би хтось виконав те, що обіцяв
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тут декілька логік. як аналогія, сало і домашню ковбасу не рекламують. всі й так знають, що вони смачні. а ось добробут і стабільність аж проїлися. вражає успіх комуністів. чи то такий туман сильний згустів, чи то фальші?
Але ми самі все це і допустили своєю байдужістю. 
