Я люблю тебе осінь…
за дні твої й ночі,
за холод, за бабине літо,
за те… що теплом своїм грієш, а потім
дощами вмиваєш повільно…
Люблю тебе осінь… за неї…
за дотики ніжні і щирі слова,
за те, що вона моя радість, печаль і дива…
Люблю тебе осінь,
хоч важко душу мокати у каву,
та без неї й без тебе ніяк…
Простір наповнений жовтими гамами,
ще трохи й він стане пустим…
люблю тебе осінь, як каву у гранулах,
навіть коли ти вкриваєш густим
туманом місто… й мене…
я знаю, що скоро ти осінь минеш,
як минають дні всі і ночі,
і саме за це я люблю тебе осінь….