Ви причинили музику дверима,
Манірно не дослухавши сонет.
Так біг за вами спраглими очима -
На півдорозі зупинив кларнет.
Яка потреба музику губити
Очима поїдаючи уста,
Котрі ніяк не можуть полюбити
Тих нот ,де оселилась висота?
Наставить ніч до скроні парабелум,
Заграйте вальса, Фредерік Шопен,
Хай темрява нам зорі щедро стелить,
І вправить небо в давній гобелен…
Ви причинили музику дверима,
Й хоч серед літа оселились зими,
Та лиш на мить, бо тепло від сюїти
Яку не кожен може зрозуміти.