Німіють руки, біль на серці,
Стару любов я хочу стерти.
Якби ж вона була на плівці,
Чи на старій якійсь пластівці.
Вона ж в душі, куточку тихім,
Від зла сховалася і лиха.
Не хоче йти чомусь на волю,
В самотність вірить і у долю.
Любов стара – тебе благаю!
На волю йди – я відпускаю!
Вже зло пішло – лишилось лихо,
Без нього лихо – дуже тихе.
Тебе не хочу більше бачить,
Котись від мене, як той м’ячик.
Як колобок, що з’їли в казці,
Нехай хтось купить тебе в лавці.
Нарешті всі мої благання,
Вона почула й без вагання,
Пішла і зникла в темноті,
Позаду лихо на хвості.
Пішла любов і все затихло,
Без неї жити так не звично.
Вже не турбує в серці біль,
Не знає тіло онімінь.
Але ж лишилась порожнеча,
Хоча розправлені вже плечі.
Вона жде гідних почуттів,
Із милих,ніжних моїх снів
……………
Але ж лишилась порожнеча,
Хоча розправлені вже плечі.
Без кохання дійсно в душі і домі - порожнеча.
Але, якщо розправлені плечі - значить, серце відкрите для нових почуттів.
Дуже зачепив вірш Ваш, спасибі
Дядя Вова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Пішла любов і все затихло" .... без любові наше життя було б дійсно пусте. Хай навіть вона триває недовго , все одно це краще аніж постійно бути ось таким .
Дуже сподобалось
Дядя Вова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00