По просьбе друзей, не владеющих украинским
1. СТАРИЙ ОСЛіНЧИК
Хто поставив його
і коли - невідомо -
Той ослінчик старий,
недоладний, горбатий
По-за хвірткою самого рідного дому,
Під різбляними вікнами нашої хати?
Весь повитий плющем,
вкритий листям черешні,
Привітає щовечора всіх мимохідь:
-Молодий чи старий,
іздалля чи тутешній,
Відпочинь від турбот,
з нами трохи посидь...
Сповідалися тут сиві вуса і скроні,
Жваві ноги в синцях
(встигнуть скрізь на льоту!),
І наморені зашкарубілі долоні,
Наречених замріяні коси в цвіту.
Спочивала поштарка,
краянам знайома,
Що по службі носила і в дощ, і в жару
В чорній латаній сумці
від дому до дому
Всі новини - про щастя,
а де й про журбу.
Тут сусіда привозив в колисці онука,
Вихвалявся:
- Малого назвали Тарас!
Тут цікавилась вулиця:
- Як там науки? -
У студентів,
що з`їхались влітку до нас.
Повз ослінчик летіло за щастям весілля,
І проносили тих,
що до Бога пішли,
На Великдень мінялися діти -
дозвілля! -
Хто - яєчком,
хто - хлібом, що мати спекли...
Хто поставив кривий,
з ясеневого зрубу,
Той ослінчик простий
проти батьківських стін?
Від усіх земляків,
наче вірному другу,
Небайдужому майстру
вчиняю уклін.
2. СТАРАЯ ЛАВОЧКА
Кто поставил ее и когда – неизвестно -
Эту старую лавку, с горбинкой знакомой,
За калиткой двора, где прошло мое детство,
Под резными окошками отчего дома?
Вся повита плющом, и в черешневый вечер,
Когда лавочку лижут окошек огни, -
Стар ли, молод, ты свой или вдруг издалече,-
Позабудь о заботах, присядь, отдохни…
Седоусую правду та лавочка помнит,
Ноги в ссадинах резвых мальчишеских лет,
Утомленные грубой работой ладони,
И в невестины косы вплетенный рассвет.
Почтальонша всем местным знакома за годы,
Здесь за тяжкий свой день совершала привал,
В черной латаной сумке в любую погоду
Вести людям носила – кто ждал, кто не ждал…
Тут сосед похвалялся в коляске внучонком:
Вот с Тарасом и мы в гости прибыли к вам!
Приставали соседки к студенткам-девчонкам:
Как науки гранит? Всем ли он по зубам?
Мимо лавки катились счастливые свадьбы,
И за скорбной толпою задумчиво шли,
В Пасху с крашенкой дети: «Кого обыграть бы?»
И румяный куличик на лавку несли.
Кто поставил кривую, дождям на поругу,
Эту лавку из ясеня против окон?
От своих земляков, словно близкому другу,
Незнакомому мастеру кланяюсь в пол.
Блестяще, сударыня! Такое бы в школьную программу да наизусть...
Борисовна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЮВ, а разве вы не читали это у меня? Ему - 100 лет в обед! Просто попробовала ту же тему проиграть в русском варианте. Оказалось, не просто... Спасибо за визит и похвалу.
Настільки чутливо і зворушливо, до сліз!
Дякую за таку красу Вам!
Борисовна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Танечка. Стихотворение давнишнее, недавно вытянула из "Пыли", вытряхнула и прочитала в кругу друзей. А они поняли через слово и не точно. вот и адаптировала для них...
Замечательный перевод, Нина, мастерский! 
