Чомусь сивіє все навколо,
Фарби линялі… Де ти, синь?!
Сивочола земля небо торсає,
- Прокидай ся, себе прокинь!
Сонце! Сонце! Де те сонечко,
Випий з мене мою глибочинь!
Крізь шпариночки, малі отвори
Промінцем бурштиновим зринь!!!
Краплі розпачу швидко визріли.
На тендітних нервових бузках
Набубнявіли бруньки зрілістю,
Ледь тримають себе в руках…
Кинь мені, небо, паросток
Золотаво-зелений, гнучкий…
Поцілунками вкрию пряними
Його сонячні обручі…
Липне небо до піднебіння,
В’язнуть в горлі слова й почуття…
Розірву, розшматую сіре лахміття,
Не без болю вертаю життя до життя!
Серце навпіл, серце вицвіле
Розітну собі спраглим мечем
Труху тлінну з нього витрушу,
Переливчастим вистелю кумачем,
Небо, Небо ! Де те сонечко?!
Хлюпни в чашу мені тепла,
Заніміла душа, серце зтерпнуло…
Над безоднею я зійшла…
Сонце, Сонечко, вимости мені шлях,
Звий гніздечко моїй любові
На парчевих своїх подушках,
Аби серцю співалося знову!
Проросте гострий паросток
Ніжно-лагіднийі радісний світ,
Серце звільниться від лещат старих,
І веселкою розгойдається сміх…
21.03.2012р.
то ось як прокидається шаманочка прісля зимнього сну!
Де те сонечко,
Випий з мене мою глибочинь!
і навіть сонце на це не здатне! світ не здатний!!!
Липне небо до піднебіння, жесть!
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую! Аж паморочиться в голові від твоїх слів!!! щаслива тебе чути!!!
Сонце, Сонечко, вимости мені шлях,
Звий гніздечко моїй любові
На парчевих своїх подушках,
Аби серцю співалося знову!
Хай твоє сердечко співає нам завжди!!
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
- Прокидай ся, себе прокинь!--
Краплі розпачу швидко визріли.
На тендітних нервових бузках --
Липне небо до піднебіння,
В’язнуть в горлі слова й почуття… --
Ва-а-аш...
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00