Одспівала зима, одвіяла,
Хай там лютий січе, не січе.
Засівала снігами - не міряла -
Через ліве і праве плече.
Засівала снігами - не міряла,
Хоч водою посходять вони.
І про зустріч з весною не мріяла,
Та невпинна хода у весни.
І про зустріч з весною не мріяла,
Хоч для неї нема перепон.
Суперечку даремно затіяла,
Марно стала з весною на кон.
І коли вже потроху забудеться
Подих лютих морозів і стуж,
Отоді неодмінно відбудеться
Свято стрітення наших душ...
пане Василю! стрітення Ваше -- як діамантик чистої води в оправі з червонного золота -- усе найвищого гатунку! хай сам Бог благословить чимшвидший прихід "Свята стрітення ваших душ"...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І коли вже потроху забудеться
Подих лютих морозів і стуж,
Отоді неодмінно відбудеться
Свято стрітення наших душ... -як гарно! Нехай той подих холодний відступить і повіє теплом і свіжістю весняною! Прекрасний вірш,світлий і піднесений! (у слові "мріяла" у 7-ому рядку пропущена буква. )
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Одуванчику, будемо надіятись на стрітення...
В "обране"!!! 
Прекрасний вірш,світлий і піднесений! 
(у слові "мріяла" у 7-ому рядку пропущена буква. 
) 
