Нерви здають, не хватає терпіння.
Зрозуму сходжу, забува своє ймення.
Скільки вже можна так довго знущатись?
Чого ти ще хочеш? Може будем прощатись?
Я вже не та, що була спочатку.
Не та проста дівка, не твоя служанка.
Не ніжна я квітка, що сльози пускала.
Не та, що тебе щохвилини чекала.
Ні, не наївна уже, а зухвала.
Не та, що колись дуже палко кохала.
Ніщо не забуду, ніщо не пробачу.
Хай буду я в пеклі. Не має вже значень.
Я хочу життя прожити без тебе.
Я хочу спокійно дивитися сни.
Я хочу радіти, я хочу співати,
Та так не виходить, тому що є ТИ
Лише ти, ти один і більше ніхто
Мені не даєш відчути свободу.
І знати тебе я вже ой як не хочу.
Давай же розірвемо нашу угоду.
Стаю на коліна, лікті кусаю.
Патли свої з голови вириваю.
Нігті гризу, кулаки розбиваю.
Лезо стальне до щоки приміряю.
Боже як хочу я бути тобою забута,
Тобою небачена і непочута.
У тебе є гордість і є своя сила.
Прожий це життя, та без мене, мій милий.
