„Ніхто двом панам служити не може,—
бо або одного зненавидить, а другого
буде любити, або буде триматись
одного, а другого знехтує”.— Матвія 6:24.
Процес далеко не новий,
Відколи світ звернув з Дороги,
Комусь потрібно найманців – рабів,
Обдурених покірних і убогих.
Коли втрачаєш гідність і снагу,
Коли закриті всі дороги,
Інстинкт тваринний нищить все,
Бажання вижити стає горою.
Лукавий вигадав абсурд –
Між двох панів наївно користати.
Лиця не мати там ні тут,
Холуйську службу відбувати.
Для багача нема границь --
Вони вирішують «глобальне, міжнародне».
Звичайно, для фанатів від м’яча
Теж допускаються поїздки неповторні….
Чи був десь в світі прецедент,
Щоб зрадників вітали і любили.
Їх радо приймуть, вибілять, але
Нагоди не упустять щоб убити.
Якби ми знали правду про життя,
Про те, що ним не можна зловживати.
Лиш Той, хто це життя створив
Достойний звіт у кожного спитати.
Не бійтесь тих, хто тіло вб’є ….
Вони не володіють світом.
Їх час мине і пам'ять пропаде,
Як імені Німрода не розкрито.
Сходознавець Е. Ф. К. Розенмюллер написав:
«Ім’я, яке було дане Німродові, походить від
єврейського слова [ма•ра́д>, котре означає
«він збунтувався», «він зрадив». Далі
Розенмюллер пояснює, що «жителі Сходу
звикли називати своїх видатних людей іменами,
які давали їм після смерті, що інколи приводить
до дивовижного узгодження між іменами
та ділами тих людей».
