Ти сказала мені прощавай…
Блакиттю розкинула сукня мов небо,
Не встиг я ступити за край…
Тобі чи мені це значить не треба,
Лишила пунктири у серці моїм,
Легкою ходою промчалась по лезу…
У мене сьогодні скінчився «без-лім»,
Мовчання і тиша і я не тверезий…
В мені стільки слів, що хочуть туди,
Де ти їх пригорнеш своєю рукою,
Сховаєш від криків, і від ганьби,
Я знаю далеко десь там за горою
Ти досі мовчиш в обіймах чужих,
Котрі тебе гріють, за все пробачають,
Тобі не комфортно тонути у них,
Але вони міцно тебе так тримають….