́Давай ми пограємо в щастя:
Наліпимо замків з піску,
Складемо із щастя багаття,
Й запалимо душі в стрибку.
Хай тужать за нами кохані,
Хай небо сльозами тече.
Махнемо близьким на прощання,
Й подалі від них утечем.
Давай намалюємо щастя
У дивних рожевих тонах.
І наче заправський той майстер,
Автограф мазнем на полях.
А натовп прихильників щирих
Замре перед тим божеством.
І Сотбіс (цей справжній пронира)
Влаштує їм аукціон.
Давай ми напишемо щастя
Із наших улюблених слів.
Статистам влаштуємо кастинг,
Зберем повний зал глядачів.
Полинуть слова віншування,
Захоплення, сльози в очах.
В оваціях нас на прощання
Обох понесуть на руках…
З тобою придумали щастя
(занадто щасливий роман).
Ти власне зміняв на нещастя.
Свого ж я тобі не віддам.
