На морі штиль.
Розвіявся туман.
Лазур лоскоче лагідно лиман.
І чайка у стрімкому віражі
крильми горта химерні міражі,
що, наче сни юначі, наче сни,
впливли у рань із дальньої весни
вітрилом мрій...
О Грінівський роман,
твій світ надій любов'ю змів обман.
Твій світ навчив нас вірити в дива.
Твій світ - не відступ, а передова
добра і зла у смертному бою,
де я в шерензі у твоїй стою
за лицарство, за торжество краси.
...На обріїї - кармінні паруси!
Дуже гарний вірш. Перед очима приморський пейзаж, немов оживає при прочитанні Вашого вірша. Мені чомусь згадалося село в Б-Дністровському районі, коли відпочивав там, коли відпочивав там в 1994 та 1995 році.
Дуже гарний вірш, саме тим, що викликає гарні спогади та відчуття. Натхнення Вам!