Ми розрізали ніч, як святковий пиріг
На шматки з шоколадом і кремом.
Обираємо знову солодкі шляхи:
Ти до мене ідеш, я – до тебе.
Dolce Vita, здається,- це наш варіант.
Адже так? Може,ні… Ще не знаю.
Кольорове желе своїх власних страхів
Регулярно,як ліки, вживаю.
Розчиняюсь повільно в сиропі думок,
Настрій зводить стіну з мармеладу.
Всі години розтерті в какао-пісок,
Календар мій – плитки шоколаду.
Dolce Vita! Насправді солодке життя!
Дні і ночі формую у вафлі.
На зефір подушок тихо падає сон
У моїй свіжоспеченій спальні.
На тонесенький коржик планети Земля
Як варення, намазуєм долі.
А наступний хто? Ти? Він чи, може, Вона?
І десерт цей триватиме доки?
Ці питання – крізь пальці,як біла ваніль!
Не втечуть лиш сліди аромату.
Іду далі. Не знаю, куди і за ким
Це солодке життя пізнавати.
приємно
