Сама, сумна і одинока.
Скупа сльоза, самотні кроки
І тиша подруга моя,
Така ж самотня як і я.
Печаль чи жаль не розберу.
Зітру помаду і сльозу,
І мимоволі озирнусь,
Собі не щиро посміхнусь.
Втомилась я, усе складне.
Ну хто його тепер збагне.
Що так, а що не так не знаю
І в лабіринті цім блукаю.
І плачу гірко, бо сама.
Кому потрібна я така.
Печаль в душі, ота образа,
Що вже породжує відразу.
І страх, як вістря крізь життя.
Самотня я і в цім біда.
Зайчику ти не одна...навіть,якщо тебе всі залишать я буду з тобою я тебе не залишу,адже ти так багато для мене зробила і продовжуєш робити добро...ти просто ангелочок!!!
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не ображайтесь на мене.. Я мав на увазі що мені не подобається моє обличчя... Хоч це погано говорити але я себе не люблю... А ваші слова вселяють надію...
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хіба краса це зовнішність? Ви найвродливіший чоловік якого я коли небуть знала, ви торкаєтесь своїми слова до мого серця, люди, що наділені такою добротою, будуть щасливі я вас запевняю. пробачте за відвертість
Очі в мене і правда сумні.. Це все що я маю ... Решта мені не подобається... Та я маю серце яке любить людей і намагається їм допомогти і подарувати радість... Дякую....
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Самотня... Сама... Ні ... Вірш мені ваш сподобався... Бо він ніби про мене... Ви не можете бути самотньою... Це важко і нестерпно коли тебе оточують чотири стіни, що сверлять тебе своїми бетонними очима... Ви повинні знайти своє щастя, ви того варті... Боріться.. Не падайте духом...
never відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Антуане ви чудова чуйна вразлива людина з сумними очима але красивою та звабливою посмішкою з ніжним красивим голосом так я собі вас уявляю
пробачте за відвертість 
