Ти любов мою відчуваєш?
Ти чуєш мої слова?
Ти мене взагалі помічаєш?
Я в тебе одна?
Може, ти мене не кохаєш?
Та не маєш такі почуття…
І не завжди мене питаєш:
«Привіт, що робиш, як життя?»
Ти не спитаєш ніколи от так…
Вибач, але ти, як ніби тупак
Я за тобою так сильно впадаю
І почуттям немає ні кінця ні краю.
А ти пройдеш повз мене просто-так
Як ніби я зовсім тебе не знаю
Зате, ти знаєш, що все зовсім не так!
Я, як ніби з тобою в «хованки» граю
Я без тебе вже жити не можу
І не знаю, куди подіти почуття
Тому я собі я завжди кажу:
Що ти, все моє життя!!!
Таке враження, що якби не було тебе,
Не було напевно б мене…
Та тебе моя думка вже не єбе
Ти ж не любиш мене…
А навіть якщо любиш,
То не знаєш. що хочеш
Інакше вже давно я була з тобою
Однією, однією парою!
Будь-ласка, відпиши мені щось!
Бо хочеться писати, якщо знаєш,
Що тебе дуже люблять і що хтось
Цю всб фігню буде читати..
Ти знаєш, я навчилась літати
Хочеш навчу тебе?
Хотіла тебе дещо спитати…
Та не хочу того втрачати.
Того, що зараз є
Та не знаючи нічого
Рима сама по-собі йде
Та й спитати немає кого
Лиш крикнути: «Агов, ти де?»
