Ми – хмиз в ненатлій ватрі самознищень
Сергій Черняєв
На вас не вистачить ні гніву, ні любові!
Від вас не піде ані правда, ані кривда!
Де ви взялись? Такої літери у Слові
Моєму не було. До вас не говорив я.
Більш не почуєте від мене ні пророцтва,
Бо набуваєте з роками божевілля
Й, немов цураючись-таки свого дівоцтва,
Віддаєте свій сенс за яблука незрілі.
Мій гнів на вас, пусті! І кара ваша – комин
Уявного життя у головах з снотворним!
Горіти вам у нім, докіль останній спомин
Мій не зречеться вас і не верне до Твору,
Якого сам – герой – у ватрі самознищень,
Що створений творить, горіть і не згасати,
І в задумі Творця,
і на Землі,
і вище,
І жити у строфі – і розірвати грати!
