Під язиками хмар,
прозоре, мов льодяник,
теліпалось сонце.
Солодкий дим,
самітні хати
і вперті вилами
дерева в глибочінь
зітхали...
Втікав панічно
від жерців
останній з клану листопадів.
Противно клацали пащеки
гончих псів...
Мов інквізитор,
грудень наступав ...
Темніло...
Я - не журюсь.
Світанок муркотів,
пухнасто грів
мої тендітні ніжки...
Тобою виплекана я,
породи невідомої
людина... кішка?
Радієш...
02.12.2010р.
"Світанок муркотів,
пухнасто грів
мої тендітні ніжки...
Тобою виплекана я,
породи невідомої
людина... кішка?"
-------------------
как мне нравятся твои кошачьи мотивы.. Они так близки и так прочувствованы, что самой хочется вытянуть спинку, томно потягиваясь, сладко зевнуть, а затем... легкими прыжками подняться туда...на крышу...поближе к луне... и смотреть на нее долго-долго... не отводя взгляда зеленых глаз от ее чарующей желтизны... в полной, дышашей волшебством, тишине звездной ночи...........................................................................................
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ты очень чутко читаешь, все чувствуешь, и так интенсивно реагируешь,Мои труды не пропали в поле безразличия! Спасибо!