Мене ограбили …а я,
А я ,обкрадений змовчав,
Бо маму я свою згадав.
Колись сто літ тому назад,
У мене ровер був «відпад»,
І так я ровер той любив ,
Що спати навіть з ним хотів.
Залишив якось під порогом,
За хвилю глядь ,нема вже того.
Ходив шукав ,ніде немає ,
І тільки мама потішає .
Оксана ж тітка ,і сусідка
Клясти взялась злодюгу швидко,
І маму вчить - «Чого мовчиш,
Невже ж ти злодія простиш,
Кляни ,щоб в*язи він скрутив,
Щоб більше того не робив».
А мама - «Ні ,хай їде з Богом
А ми вже якось так ,нічого».
А за хвилину ,дві мій брат,
Приїхав ровером назад,
Оксани сина їздить вчив.
І як я того не хотів …
Злодія все ж благословив,
Щоб гроші ті хоч не пропив.
браво!
