Ген-ген за лісом Бог живе .
Вже бачу дідове село,
Воно як рай мені було,
Той хутір ,місце те святе .
Колодязь раною з землі
Дихнув зажурено мені ,
Поріс травою ,висох ,щез.
А я ж ту воду так любив,
Бо довго корбу ту крутив …
І дід у спогадах воскрес…
Заснув у нього в бороді ,
І добре так було мені ,
Як вже ніколи тут не буде.,
Як вже ніколи не піду ,
До лісу ,й там собі знайду ,
що розгубив по світу всюди…
Якби міг плакати ,заплакав .
Стою вкопаний як криниця ,
Немає сліз ,нема водиці ,
Немає слів сказати з ляку…
І так намріялось мені ,
сховатися в тій бороді ,
і в дідову заснути казку
цікаві спогади
