Раніше у нас була маленька квартирка,
А в ній вузький старий диван.
Ми обидва любили спати,
Підігнувши ноги.
Тому спали завжди в одну сторону:
Або ти обіймав мене ззаду,або я тебе.
І ми були, наче пазл, наче тетріс.
А тепер у нас велика квартира
І великий диван,
І ми спимо на ньому,
Навіть не торкаючись один одного.
Як чужі…
хотів був приплести "з милим рай і в шалаші" але мабуть то буде не зовсім доречно... скоріш за все тут справа в іншому - просте нерозуміння проблем як спільних так і особистих перевертає у когось одного магніт в душі - і замість того щоб притягуватись - ви відштовхуютесь... в дитинстві правда цікаво дивитись на магніти притягуються чи відштовхуються... а от в дорослому житті це чомусь так боляче
з коханою людиною і в маленькій квартирі-щастя. а тут... думаю тобі варто сказати йому, що там ви були ближчі...і там вам було добре...може він зрозуміє, що робило тебе щасливою??
Юлія Холод відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо...А можливо,коли стане холодно,нам знову знадобиться тепло один одного...Дякую.
