Я не янгол, зовнішність обманлива...
Я не янгол, не вір навіть своїм очам...
Я не янгол, не вір тому, що говорять...
Я не янгол, моя домівка далеко від небес...
Я не янгол, у мене немає білих крил...
Я не янгол, мої думки не такі чисті...
Я не янгол, мої бажання не такі невинні...
Я не янгол, я не охороняю душі...
Я не янгол, не дивись, що усмішка ніжна...
Я не янгол, і так не помітиш, що не щира...
Я не янгол, я просто рабиня,
До вчора чи може до нині,
Я не янгол, я твоя жертва.
І душа моя давно вже мертва.
Я не янгол, я - пустота,
І чорна пляма я ота,
Що не зійде з твого життя повік...
Це що самокритика чи розчарування? Чому про себе: пустота, чорна пляма? Усміхніться. Життя в 17 років не може бути в таких чорних тонах.А якщо це безмовне кохання, то не можна так рвати душу.
