Затих мій біль,а може десь сховався. Ти поглядаєш в бік на телефон, Надія ще живе,вона ще не прощалась, Вона співає з серцем вунісон. З надією живеш і кожен день стрічаєш, А дні безжалісно біжать за небокрай, І вже звикаєш,що любов втрачаєш, І що колись всьому надійде край. Та тисне серце і чекаєш знову, І затремтить як в хворого рука, Від так жаданного,але тепер чужого, Такого звичного й далекого дзвінка. © Copyright: Виктор Гала, 2010 Свидетельство о публикации №11007121200
ID: 200529 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 12.07.2010 06:00:38 © дата внесення змiн: 24.02.2011 17:46:03 автор: Віктор Гала
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie