Початок літа. Сонце і дощі.
Танцюють небом гострі блискавиці,
Під бубен грому мокрії кущі
Сміються ягідками на зелених лицях.
Поезія роздяглась від тепла
І підставляє сонцю спраглі губи,
Жага кохання обійшла поля
І легким засмагом заполонила груди.
А на краю, де небо і земля
Зійшлись у мареві блакитного подолу,
Уже стає вечірняя зоря,
Щоби світить зак зійде світанкова.
Пташки щебечуть із високих віт,
Їм цвіркуни підсвистують у травах,
Душа співає, проситься в політ
І те, що вже старіє, забуває!
Мені пощастило більше, я все зрозумів з першого разу і навіть вдячний за гарну лірику (в тому числі і "зак" - слово, яке давно не чув). Чудовий початок літа!!!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щоби світить зак, може - як? І оцей рядок про світанкову не дуже зрозуміла. Може, замість зійде - зайде, а то - і вечірня зійшла і світанкова зійде. Ягідками на зелених лицях - так красиво!Це літо дійсно таке, як Ви його описали.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зак, заким - допоки, широковживане слово на Західній Україні. Щодо зірок - вечірня зоря - це Полярна зірка, яка загоряється одною з перших і світить найяскравіше. Перед самим світанком,якщо ви замітили, раптом потухають зорі і в якийсь момент стає навіть темніше ніж вночі, аж потім починає сіріти, коли ще не зійшло сонце, але весь небокрай уже освічений його заломленним промінням часто і називають ранковою зорею (Стати з зорею, проснутися на зорі і т.д.)якщо я не правий - поправте, щиро вдячний
...зачекайте, віддихаюсь , Ви мене розхвилювали, трепет кожного рядка так і виказує ваш еротизм і жагу кохання, що "обійшла поля І легким засмагом заполонила груди."( І у нас був дощ першого дня літа)
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
