Чому моє серце наповнене нiжною ласкою,
Чому цiлий свiт посмiхається щиро менi -
Тому, що твiй лист оповив мене доброю казкою,
Де я, нiби принц, виїжджаю на бiлiм конi...
I рядок до рядка - ти в коханнi менi зiзнаєшся:
Хоч злетiли лiта, але молодiсть наша жива.
Ось тому i спiває потрiпане бурями серце,
Ось тому на душi найнiжнiшi для тебе слова.
Моя мила лебiдко, тобi, розумiю, нелегко,
Щохвилини ти йдеш проти бурi i вiтру сама,
Ти чекаєш на мене, та я за морями далеко -
Ледь торкнешся вночi... а проснешся - нiкого нема.
Ти сама мiж людьми, як стеблинка на скошенiм полi,
I пробач, що не можу долонi свої простягти.
Є в розлуцi одне, за що завжди я дякую долi -
Це, що є в мене ти, моя зiрко вечiрняя, Ти!
Ти мене бережеш, нiби ангел незримий, в дорозi,
Вiдчуваю тебе, коли сонце на сходi встає.
Молю Бога про день, коли стану на рiднiм порозi,
Щоб обняти тебе, моя радiсть, кохання моє.
Дякую за розуміння стану душі людини, що отримала довгоочікуваного листа.
Тішуся, що сподобалося
