Останні гастролі старого театру,
Костюми, валізи і грюкіт коліс.
Аншлаги у касах, поклони таланту,
У залі навстоячки крики: На «біс!».
І знову він грає сонату душевну,
Звучать його ноти, не знаючи меж.
Під ноги троянди,закидали сцену.
Любов і повага, фанатів кортеж.
Звучить тихо скрипка, маестро в печалі,
В театрі обридла мелодія струн.
Смичок в каніфолі і лак Страдиварі,
Уже не чарує…Від цього і сум.
Міняються швидко і стилі, і моди.
Пакує валізи і скрипку в футляр.
Мінливий глядач, а смаки - як погода.
На іншого світить сценічний ліхтар.
http://www.youtube.com/watch?v=9SZJe_IPdLQ - продивитися.
Життєва історія... Все справжнє залишається класикою, але в неї, на жаль, дуже мало поціновувачів. Масам же до вподоби більш примітивні і хвидкоплинні віяння, і це прикро...
Олексій Тичко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, на ці слова написала композитор Оксана Первова - Рошка пісню.як тільки буде озвучена в студії - поділюся.
Оценка поэта: 5 Так ось власне - міняються швидко і стилі, і моди... Як приходять, так і безслідно зникають. Але скрипка Страдиварі співзвучна з вічністю. Та ця високопробність не для розбещеного натовпу... А вірш гарний і дуже гарно прочитаний.
Олексій Тичко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!Хоча спеціалісти з художнього читання мене критикують...Але то авторське виконання, як умію...
Так ось власне - міняються швидко і стилі, і моди... Як приходять, так і безслідно зникають. Але скрипка Страдиварі співзвучна з вічністю. Та ця високопробність не для розбещеного натовпу... А вірш гарний і дуже гарно прочитаний. 
