З дитинства пам'ятаю розповiдi моєї мами
про те, як в 30-тi роки на Українi вiдбувалось
руйнування церков. Людей, якi виходили їх захи-
щати -- зустрiчали кордони мiлiцiї i загони атеїстів-комсомольців, які обливали захисників холодною водою.
Ю.Вакула.ЛАМАЛИ ЦЕРКВУ У СЕЛI.
-----------------------
Ламали церкву у селi,
Скидали iз дзвiницi дзвони,
I у безтямi люди злi
Топтали чобiтьми iкони.
I вийшло майже все село,
Старенькi, плачучи, хрестились,
Стiною стало i пiшло --
Святиню залишить просили.
Та атеїстiв не вблагать --
Антихрист їм затьмарив розум,
I той, хто кинувсь рятувать,
Одержав не лише погрози.
На них безжалісно лили
Холодну воду, щоб злякати,
Але водою не змогли
Їм струни серця обірвати.
Вони озвались на любов
Молитвами часiв колишнiх,
Бринiли в серцi знов i знов
Любов'ю Божою до ближнiх.
Ламали церкву у селi --
Дiм Божий мудростi й любовi,
Але зламати не змогли
Могутнє, вiчне Боже Слово.
I як та крига, що на склi,
Часи антихриста розтали,
Ламали церкву на селi,
Та вiру в Бога -- не зламали !
Оценка поэта: 5 Вірш дійсно зачепив за живе..."Боляче, боляче, кричу!Чому в собі я все тримаю та терплю?Як іноді буває на душі,за ті чужі,але громадні помилки..."
Юрій Вакула відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Поет - це людина з образною уявою, яка переживає прочитане,побачене і почуте, пропускає через своє серце і душу, інакше це не поет, і вірші його будуть просто римованими рядками.
