* * *
Твоя самотність — не між нами:
Вона розшукує світи.
І тільки пристрастей цунамі
Нас бережуть від німоти.
Як гірко й боляче зізнатись.
Що ти на березі — одна.
Душі покірної ненасить
Переповила сірина.
Й кому віддати свій рятунок?
Кому відміряти свій страх?
Коли гарячі серця струни
Уже холонуть на вітрах...