Сьогодні я зустріла тебе в центрі
Тому, де ще тоді не був ти певний,
А бач я вже й забула твою квартиру,
Якби ж я знала який будеш задира
А ще бабусині гарячі сирники на столі
Я була така наївна, ми ж не молоді
А пам'ятаєш свою гіпсову до колекції?
Усі хотіли тоді попасти до селекції
Але ж то вона присвячена лиш одному
Твою ж картину мак дак дай мак Ому
Цікава все ж таки була картина зимою
Лід, сніг, тролейбус, я завжди з тобою
То ж був березень засніжений теж
Я любила? Проща, біла шубка, авжеж
Якась тиха вулиця, сніг по коліна
Два відбитки на ньому як в кінах
Тебе парило як змінити мені телефон,
Щоб завжди був найкращий "патефон"
Так, я знаю в чому моя була вина,
Але твоя поведінка гірше вжалила
Ти її чергово наповнюєш життям
Скажеш яке діло тепер фля вам
Мене вже зовсім не цікавить буття
І тепер знаю за тим номером яка стаття
І чому в ті часи так було багато сторінок
Сама собі ставила кілька нових оцінок
І чому тоді я так вірила завжди в щось
Невже на курсах так навчили? Ти лось.
Бачиш як все змінилося з роками
Невже ти досі паришся апостолами
І ніжно усміхаєшся ще до сьогодні їй
Як колись у березні мене, тепер зігрій
Цікаво, а милостині щедро далі ліпиш
І подарунками шлях так само мітиш
Не хочеш по Коновальця піти знову?
Нема вже про що вести нову розмову
Ти ж не знаєш як розколовся мій світ
Біля брами на порозі на її пальці орбіт
Ну що ж Бог тобі тепер буде суддя
Я чекала тоді мала наївна пояснення
Сподіваюся гарно відгуляли в надії
Та не переймайся, все знаю, і мрії
Все ж таки той китайський для мене
Завдяки йому тепер пишу тут для тебе
Сподіваюся, що прочитаєш його колись
Складай гарно ручки і як в ті часи молись
Не треба мене питати як живу тепер я
Це не перший. Не вартий жодного. Весна.
