Ну, що, злодюги, вам не страшно,
Де Україну завели?
Чому все робите невчасно?
Кому ви служите, козли?
Що за каденцію навчились
Лиш обкрадати мій народ,
Брехати на свій лад щосили
Й збагачуватись до висот.
Де взялась та чума зелена,
Що нам запудрила мізки...?
Істоти хворі – поіменно…
І творять все тут навпаки.
Іде війна, солдати гинуть
За рідний дім і милий край,
За нашу неньку Україну…
Для них вона – дорога в рай.
Крадуть, крадуть й ніяк напхатись
Не можуть довбні по цей день…
Від нас вже відвернулись Штати,
А Глав-Слуга глухий, як пень…
Обклався в офісі «кротами»
І пожинає їх плоди…
Чужими живиться думками,
Що вже ведуть нас до біди.
То ж їжте, людоньки, що хтіли…
Вечірні слухайте байки…
На чорне вперто кажіть – біле
Сопім в дві дірки штурпаки
Й чекаєм владні вказівки.
Він знов літав десь в Емірати
На злучку з орками, мабуть…
Йому на мій народ начхати…
У нього зовсім інший путь.
Та буде скоро він втікати
Аж пил закуриться за ним…
Якщо залишиться, солдати
Порозмовляють з тим святим.
«Як ції руки ніц не брали»
А мільярди нагребли…
В офшори тихо повкладали…
Так Україну берегли.
Ще він надумав будувати
У нас новий Єрусалим,
Мінор наставив в якусь дату
В честь перемоги, а над ким?
Над нами дурнями, над нами,
Що все дозволили йому.
Ти, що тут витворяєш, хаме? –
Ми ще не всі німі Муму.
Ти щось наплутав вражий сину
Тут – Україна, а не Ізраїль…
І ставлю це тобі в провину
Яку не змиєш в чужім краю.
Якщо зумієш вчасно змитись,
Хоча твій гріх не відкупити!
Вони, як ті більшовики
Прийшли до владного корита
За обіцянки і байки:
Злодії, трутні і бандити…
Та час їх вийшов, карта бита…
(Хоча у тих була програма…)
У цих лиш зради – чорна драма.
11.02.24
