Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Родвін: ЯК  ДИЯВОЛА В ПЕКЛО ЗАГАНЯЛИ 16+ - ВІРШ

logo
Родвін: ЯК  ДИЯВОЛА В ПЕКЛО ЗАГАНЯЛИ  16+ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 16
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ЯК  ДИЯВОЛА В ПЕКЛО ЗАГАНЯЛИ 16+

Родвін :: ЯК  ДИЯВОЛА В ПЕКЛО ЗАГАНЯЛИ  16+
      Слідами світової класики.

               За мотивами твору

                Джованні Бокаччо
                     "ДЕКАМЕРОН"

            В перекладі з італійської 
                     Миколи Лукаша

           День третій. Оповідка десята.


                            *       *       *

У древнім царстві Берберійськім,
В краю пустинь й сухих озер,
Неподалік земель Лівійських,
Де лиш літа степний орел,

Жив чоловік,  мав віру в серці,
Жонатий був він на берберці¹
Господар добрий - мав свій дім
І все що треба було в нім.

Щасливо жив він із сім'єю
Маленьку кучу діток мав,
Радів їм, доньку балував
Й втішався долею своєю

Дочка була вже не мала
То ж мамця доцю стерегла ...


Була дівчина гожа й мила -
Її леліяли і знали,
Усе живе навкруг любила -
Красуню ту - Алі́бек  звали.

Алі́бек вірила у Бога
Та віра та була не строга,
Бо віри у Христа не знала
Й Аллаха, теж в душі не мала !

Від християн вона почула -
Од тих людей, що вона стріла,
Що в них найкраща в світі віра !
Її слова ті й навернули...

Цікавість гостру розпалили
І міцно в голові засіли ...


Тож у захожих християн
Питала : - як в тій вірі жить? 
А у  священників й мирян :
-  Як краще Господу служить ?

Від них тоді й почула суть :
-  Найліпше службу ті несуть,
   Які все світське уникають,
   І душеньки в скитах спасають...

В свої чотирнадцять годочків
Вона дурненька ще була
І зрозуміть все не змогла...
Мала вона ще... Просто - дочка....

Їй треба вдома ще сидіть
А не сере́д скитів бродить...

                            *       *       *

Тож із примхливого бажання -
Ніхто не силував, сама
Зібралась тихо, на світанні
В дорогу дальню, геть одна.

Добро все в клуночок зв'язавши
Й нікому слова не сказавши,
В обхід солончаків і скель...
Пустилась аж до тих пустель.

Пустелі в спеку - просто страх !
Лиш на бажанні, цілковито,
Дійшла аж до якогось  скиту -
Пустельник там стояв в дверях :

-  Ти, мабуть, жіночко, блукаєш ?
    Чого прийшла, чого шукаєш ?


-  Прийшла сюди шукать такого, -
   Йому, Алібек у одвіт :
-  Щоб хтось навчив служити Богу,
    То я служила б много літ,

    Щоб взнала лиш, як то робити,
    Щоб Богу праведно служити ! 
    Пустельнику,  мене навчіть,
    Як ревно Господу служить !
  
Пустельник глянув, що вона
І молоденька і вродлива...
Дивитись, навіть неможливо
На ту красу... Вночі, одна,

Спокуса вабить, це жахливо -
Не спить нечистий ... Все можливо...


Злякавсь аскет тої спокуси,
За ду́мки чисті похвалив,
Погризти дав сухенький кусень
Й водиці в черепок налив.      

А потім вивів на дорогу
І помолившись ревно Богу
Подальший напрям указав,
А на додачу вслід сказав :

- Дочко́ моя, пройди ще  далі, 
  Там муж один святий живе ,
  Який, ще краще завізве²
  Й тебе на путь спасіння справить³ !

І почалапала дитина
На пошук, далі у пустиню ...


Брела, одна в безлюднім світі
Куди пустельник показав,
А як знайшла того у скиті,
То він однак одвітував -

За скит провів - не дав присісти,
Лопу́цьків дав сухих  поїсти,
Водиці з бурдюка налив,
За ду́мки чисті похвалив...

І відіслав її ще далі...
Щоб зваба молода, стиха, 
Не спокусила до гріха,
Завів за скит і геть направив !

І знову побрела дитина
Без прихистку, мов сиротина...


Алі́бек схудла, мов примара,
Мов привид, по пустині  йде
Допитливість, як Божа кара,
В пустелі глиб палку́ веде !

Невтомно палить в небі сонце
Та врешті  бачить вона скит,
Добротний, начебто на вид -
В халупці навіть є віконце !

Стомилась Алібе́к в дорозі !
Та серця стук несамовитий -
В відкритих дверях цього скиту
Стояв відлюдник на  порозі :

-  Ти, ма́буть, дівчино, блукаєш ?
    Чого прийшла, кого шукаєш ?


-  Сюди прийшла, шукать такого, -
   Алі́бек жалібно в одвіт :
-  Щоб хтось навчив служити Богу,
    То я служила б із цих літ,

    Бо хочу знать, як то робити,
    Смире́нно Богу щоб служити ! 
    Пустельнику,  мене навчіть,
    Як ревно Господу вслужить !
  
Пустельник глянув, що вона
І молоденька і вродлива -
Що втратить голову можливо...
Та пропаде ж вночі, одна !

І не врятує її диво...
Загине дівчина ... Жахливо ...


Не захотів їй тої долі,
Дівчи́ну бідну пожалів,
Поїсти дав, було що, -  вволю
Й водиці в туєсок налив.      

А потім вивів на дорогу
І помолившись ревно Богу
Додому напрям показав,
У вічі глянув і сказав :

-  Ти маєш, жінко, вільну долю,
    Тож, щоб не сталося біди
    Збирайсь скоріш й додому  йди,
    Але на все - Господня воля !
     
Якщо так хочеш - залишайся,
В куточку скиту розміщайся !

                            *       *       *

Так розсудив аскет побожний,
На ймення Рустіко́. Красивий,
Ще молодий, благий, спроможний
Іще спастись. Тож мав ще сили,

На пробу твердість перевірить
І хіть терпінням пересилить.
Тож це він спро́бувать рішив
Й Алі́бек в келії лишив.

Стелив постіль їй з пальми віття,
Ще й спати, рано її вклав,
А як заснула, то стояв
Забувши, що робити з хіттю...

Бо в чарах місячного сяйва
Спасіння раптом стало зайве...


Попід звабливий шелех ночі,
Під подих тиховію ніжний,
Краса незаймана дівоча,
Навіяла на думки грішні.

Над ложем Рустіко́ схилився,
В лице дівоче подивився
Й проснулась хіть в нім невситима,
Забувши про обіт і схиму !

Йому несила опиратись,
Лишивши помисли святі,
Став думать, що в цьому житті,
Що має - то хай має статись !

А потім звів собі на думку  -
Ну як йому занадить любку ?!


На другий день, все розпитавши,
Дізнавсь -  не мала ще мужчини,
І головне, переконавшись,
Що душенька проста в дівчини,

Став сам собі тоді гадати,
Як би на гріх її дістати...
Вона ж красива й молода,
Тож треба думать... Не біда,

Бо під покровом служби Богу,
Таку підмовить він на все -
Відправу ревно понесе,
А по́тім -  матиме він змогу

Надать дівиці допомогу...
А може й більш... Як повезе ...


-  То хочеш ти служити Богу,
   Тебе Господь благословить !
   Шукаєш тут ти допомоги,  
   Того, хто вміє службі вчить ? -

Аскет спитав... Й не помилився...
А потім ревно помолився,
Ще раз дівча перепитав,
І з Богом, вчить її почав :

Почав науку він із того,
З чого сам вчитись починав - 
Він про нечистого мовчав,
А славив велич й силу Бога !

Диявола - не споминав,
Лиш потім перейшов до нього...


Відтак, він розповів докладно,
І про врага Господнього,
Та ще й про пекло куди владно,
Наві́ки Бог заслав його !

А по́тім дав їй зрозуміти :
-  Миліш для  Бога  не зробити,
   Чим в пекло сатану загнать !
   Ти це повинна тут пізнать !

Вона все слухає уважно :
-  Кажіть скоріш, я все зроблю !
-  Роби лиш те, що я роблю !
Статечно мовив він й поважно ...

Сказавши це,  роздівсь до тіла; 
Так само й дівчина зробила...


Він,  потім на коліна став,
Немовби час прийшов молитись
Та наготу лиш споглядав,
Й бажання  зовсім розпалились ...

Ще кращою вона здалася
Коли дого́ла роздяглася
Тож плоть окріпла й піднялась
І служба в скиті почалась...

Ту плоть Алібек споглядала :
-  Русті́ко, що то випина,
   Що в тебе є, в мене катма? -
Вона стурбовано спитала ?

-  Ото і є той сатана,
   Мордує -  витерпу нема...


   Диявол, я ж тобі казав ...
   Так мучить - сили вже немає,
   Це ж я про нього розказав,
   А він на волі тут гуляє,

   А має маятися в пеклі,
   Я з ним веду бої запеклі -
   Загнать не шкодило б туди,
   Щоб клятий не втворив  біди !

-  Це, слава Богу, означає, 
   Мені тут легше, ніж тобі. -
   Сказала Алібек в журбі :
 - В мене́ диявола немає ! 

    Мені так жаль - тобі з пір ранніх,
    Жить випало в таких стражданнях...


 -  Ти правду кажеш ... - Відрікає
Пустельник дівчині. -  Дарма !
    Ти, дщерь моя, щось інше маєш 
    Таке, що у мене нема !

 -  Так що ж то є ?! - Пита Алі́бек -
    Про все, що маю - знаю... Ніби...

 -  У те́бе пекло є ... Ось тут.
    У ньо́го древній є статут :

 -   Щоб Божу волю учинити -
     Злоді́я в пеклі слід тримать !
     Диявола слід міцно взять
     Й без жа́лю в пекло засадити⁴ !

     А як жирує він  на волі,
     То ду́ші  спокуша в сваволі  !


     І істинно тобі глаголю,
     Що Бог прислав тебе сюди !
     Звичайно ж то -  господня воля,
     Мене спасати від біди !  

     Бо мучить мене а́спид оний,
     То ми до те́бе враз загоним.
     Диявола у пекло тихо
     Це Богу дасть велику втіху.

Алі́бек каже : - Святий отче,
     Якщо мордує Вас нужда, 
     То в пеклі хай аспид стражда,
     Коли Господь цього так хоче !
    
     Що хоче Бог, те хочу й я !

                            *       *       *

-    Блаженна будь же, дщерь моя!


     Щоб він нарешті дав нам спокій 
     Ми зараз заженем туди -
     До пекла... В ка́тівні жорстокій,
     Аспи́ду місце. Назавжди ! 

Русті́ко знав, що мав робити,
Щоби́ аспида ув'язнити.
Дівча до лігвища  позвав,
І як їй діять, показав...

Диявола до пекла свого
Алі́бек зроду не впускала :
 -   Ай правда, отче, - так сказала -
     Диявол той - Господній ворог,
  
     Мабу́ть паскудник, прошептала,
     Бо пеклу боляче, від нього,

   
-   Та не хвилюйся, дав я слово,
     Не буде пекло, більш страждать, -
Всміхнувшись, Ру́стіко промовив : -
 -  Аспи́д не буде завдавать

    Тобі, Алі́бек, більше болю,
    Хоч, зараз він утік на волю
    Та сил у нього більш  нема,
    Бо трохи змучивсь сатана.

То перш ніж із постелі встати,
Дияволу дали наказ
Й загнали в пекло ще шість раз,
А потім не змогли підняти ...

Бо добре збили з нього пиху, 
Щоб, ча́сом, не створив він лиха !


Атож, відтак, якщо  пізніше
Та пи́ха знову відчувалась,
То Алібе́к, по змозі швидше,
До діла, швидше долучалась -

У пеклі демона томила,
Його гординю там скромила⁵,
Та непроста́, побожна справа,
Для неї стала - як забава !

З Русті́ко якось  гомоніли :
-   У Ка́псі⁵  правду говорили,
    Коли збиралась я в дорогу -
    Найліпша річ - служіння Богу !

     Тож я скажу Вам, віч-на-віч,
     Це - найсолодша в світі річ !


     Забави кращої не знати,
     Не відати найкращих, втіх,
     Чим в пекло аспидів вганяти,
     І безогля́дно мучить їх.

     Тому я впевнено вважаю,
      Всі ті, що в пекло не бажають
      Вганять диявола й служить,
      А хочуть інше щось  робить -

       Вони, скажу при цій нагоді,   
       Тварюки, просто та і годі⁶ !


Відта́к Пустельнику казала :
 -  Я не прийшла байдикувать,
    Ніколи днями тут не спала -
    Я маю душеньку спасать !

    Тобі ж потрібно конче знати :
    Пора давно вже починати
    І службу Божу відправлять -
    Аспида в пекло заганять !

А під час служби говорила:
-   Русті́ко, думка є така,
    Чому із пекла він тіка ???
    Хотів би він, як я хотіла,

    То в пекло шастав би без ліку
    Й сидів би радий там довіку !

      
Частіше все вона просила
Русті́ко службу відправлять.
Та в його віці - не та сила,
Не може день і ніч спасать !

То ж він їй став таке казати :  
 -   Аспи́да слід тоді карати,
     І в пекло нагло наганять,
     Як голову почне здіймать !!!

     Алі́бек -  демон одинокий,
     Не може шкодить нам ніяк.
     Його вкокоськали ми так,
     Що він благає дати спокій !

Давай про це не забувать
І просто так  не турбувать ...


Тож Алібе́к угамувалась,   
Від чесних слів - на пару днів,
А далі бачить, що не склалось -
Немає служби  й поготів -

До пекла він й не наближався,
Все маявсь, навіть не збирався
В нього диявола зазвать,
Не те, щоб службу з ним справлять...

Алі́бек, звісно ж вередує :
 -  Тебе, я бачу, не турбує...
    А в ме́не - пекло !   Отче, чуєш ?
    Чому ж мене ти не рятуєш ?

    Ути́шіть ярість мого пекла
    Свої́м дияволом запе́клим⁸ !

     Як пеклом я Вам помагала -
     Коли пиху́ йому збивала ...


Мовчить Русті́ко, серце мліє -
Не може дівку¹⁰ врятувать
Бо ж на лопуцьках⁹ і на мріях
Йому аспи́да не здолать ...

Не вгамувать йому і пекла -
Одним дияволом запе́клим ...
Для порятунку  від біди 
Чортів потрібні череди !

Та він все зробить, що можливо...
Її ж вдавалось вдовольнить !
Була така блаженна мить
Для пекла, звісно, що важливо ...

Нечасто ... Що то для дівчини -
Мов леву кинуть горошину ...


Алі́бек ремствувати стала
Здається дівчині - вона
Служити Богу перестала !
Що невгамовний сатана

Не в пеклі -  інде десь  герцює,
Що Рустіко́ її не чує,
Що між  дияволом і пеклом,
Борі́ння на розбра́т¹¹ померкло¹²...

Розстроєні вони й сердиті
Як неспроможністю одних,
Так ненаситністю других,
Сиділи сутінками в скиті ...

А так же гарно починалось
І геть нічого не зосталось...


                            *       *       *


Пожежа в Капсі то́ді сталась
І батько дівчини - згорів !
Не зразу Алібе́к дізналась -
Ніхто їй вчасно й не сповів...

Згорів у домі, із сім'єю,
Ще й із родиною всією.
Лишилась Алібек сама -
Нікого більш в її нема...

Але дісталось їй у спадок
Все ціле батьківське добро,
Будинок цілий і шатро -
Лиш трішки навести порядок...

Багато всякого добра...
Й товару - як у гендляра.


Юнак, з багатої родини,
Геть прогулявши свої статки,
Почув, що Алібек в пустині,
Надумав дівку розшукати. 

Женитись він схотів скоріше,
Щоб вспадкувать нараз, бистріше
Її батькі́в відумерщину -
Ну, як не всю, то половину, 

Скоріш, щоб не загарбав суд.
Знайшов її в пустелі, в скиті -
Ну як дівчи́ні в скиті жити,
Сере́д пустельників, заблуд¹³ ? 

Забрав, всупротив волі, тихо,
На радість Рустіко і втіху ...


Відвіз її з пустелі в Капсу
І одружишись, чесно й чинно¹⁴,
Успадкував, таким ось чином,
Усе майно, що було в спадку.

Тоді, як дру́жка від безділь,
До того, як вести в постіль 
До молодого, запитала:
 -   Спасалась чим вона ? - Сказала :

 -   Служила Богу, краще всіх,  
     Аспида в пекло заганявши,
     Жених вчинив великий гріх,  
     Мене́ од служби  відірвавши.

     Вам тут так смішно все здається,
     А служба Богу не ведеться !


Тоді  посипались питання :
 -   А як те роблять заганя́ння ?
Тож все вона їм розказала 
І ще й на кивах показала. 

Ото жінки розреготались !
Аж сльози лились, в боки брались !
Спинить ніяк - мов коні ржуть,
В фату ніяк не приберуть !

Сміються, певно, до сих пір !
А потім кажуть :  -  не журись,
     До Неербала посміхнись,
     Бо він, твій чоловік, повір -

    Не гірше вміє це робити !
    З ним будеш Господу служити...


Цю притчу рознесли кумасі
По всьому місту древнім - Капсі
Пішла відтоді  приповідка -
Всі жі́нки знають, вона звідки :

Найліпша Божа служба, знать -
Аспи́да в пекло заганять !


                            *       *       *


Ця, із-за моря приповідка
Ніким, і досі не забута.
Ця повість, гарна, наче квітка,
У Капсі десь була почута.

Тим-то й ви, такі святії,
Шляхетні дами, молодії, 
Прислу́хайтесь, оці байки́ -
Для вас - найкращі язики !

Тож, як ви хочете дістати 
Тут справжню благодать Господню, 
То треба Вам уже сьогодні
Такими, як Алі́бек стати -

Навчитись службу відправлять
Й диявола у пекло гнать !


Воно і Богу буде мило, 
Воно й жіноцтву - ой, як гоже !
Чимало з того, що страши́ло,
Велику радість дати може !


                            *       *       *


¹Берберці  - корінна етнічна 
  група Північної Африки - Бербери,  
  або Амазиги (бербер.  ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ,   
  Imaziɣen) - віроісповідування - 
  Апатеїзм, також відомий  
  як прагматичний атеїзм, — риса 
   світогляду, яка виявляється 
   в «апатії» щодо релігійної віри.  
   Апатеїсти розглядають питання про 
   існування божества як таке, що не має 
   для їхнього життя жодного значення


   В подальшому, в основному витіснена 
   християнством, а потім - 
   мусульманством.


²Завізве - запросить

³Справити - спрямовувати

⁴Засади́ти (розм.) помістити у в'язницю,  
  позбавити волі

⁵Поскромити, млю́, миш, гл. , усмирити,
  опустити голову.

⁶В українському перекладі твору 
  Миколи  Лукаша,  з  італійської мови, 
  написано : "а робить щось інше, 
  просто тварюка, та й годі" .

⁷Названий по стоянці у м. Гафсі (Капсі) в 
  Тунісі. 

⁸Запе́клим - завзя́тим

⁹Лопу́цьки — молоді, м'які їстівні 
  парослі деяких трав та дерев. Такими є: 
  козельці, калачики, рогіз, щавель. 

¹⁰Питання виникло тому, що багато 
   жінок уважають це слово образливим
   і принизливим. Слово дівка в 
   українській мові нейтральне. 
   Те саме, що й дівчина - тобто  
   неодружена особа жіночої статі.

¹¹Розбрат - відсутність згоди в стосунках    
   між кимнебудь;

¹²Померкло - утратило силу, значення

¹³Заблуда - людина, що збилася зі шляху,     
   заблудила.

¹⁴Чинно - з почуттям власної гідності.


01-29.02.2024 р.


Ілюстрація  https://xn----7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/img/boccaccio/decamerone/big/30.jpg

ID:  1007719
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 07.03.2024 07:15:14
© дата внесення змiн: 19.04.2024 05:56:24
автор: Родвін

Мені подобається 8 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Ніна Незламна, Веселенька Дачниця, Master-capt, Світлая (Світлана Пирогова), Катерина Собова, Маг Грінчук, Наталі Косенко - Пурик
Прочитаний усіма відвідувачами (98)
В тому числі авторами сайту (13) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Галина Лябук, 14.03.2024 - 20:49
Читається легенько, цікаво , приємно вражена Вашою величезною працею і майстерністю написання12 12 41
 
Родвін відповів на коментар Галина Лябук, 15.03.2024 - 02:19
Дякую, пані Галино. Я дуже радий, що Ви прочитали мій вірш, радий тому, як Ви його відчули і сприйняли.
Щиро вдячний за коментар, за добрі слова до моєї роботи.

16 hi

23 23 23 23 23  
icon_flower   
 
12 biggrin biggrin biggrin Дуже вдало написано! Не кожен ось так, як Ви, подав би цю оповідку. Одним словом - майстерно! clap sty101 flo32 flo32
 
Родвін відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 11.03.2024 - 11:33
Сердечно дякую за коментар, пані Світлано. 16
Радий, що прочитали, що віршик Вам сподобався, що знайшлися й добрі слова до моєї роботи.


16 hi

23 23 23 23 23  
icon_flower   
 
16 ЦІКАВА РОБОТА 12 12Не гірше тої, що в оповідці. Це я після 60+ даю оцінкуbiggrin Легко, доступно сприймається. А світова класика - вона така! Тут якраз і прислів"я, що світ не без добрих людей, які підкажуть, і научать biggrin
 
Родвін відповів на коментар Веселенька Дачниця, 12.03.2024 - 12:46
Дякую, Віронько, за коментар. Радий, що ця робота Вам сподобалась.

23 23 23 23 23  
icon_flower   
 
Маг Грінчук, 08.03.2024 - 18:49
Дякую за Вашу яскравість думок! friends hi
 
Родвін відповів на коментар Маг Грінчук, 10.03.2024 - 13:02
Щиро радий, пане Грінчук, що ця робота Вам сподобалась, дякую за коментар і високу оцінку !

16 hi friends
 
Цікава, змістовна оловідка. Дякую.


Тим-то й ви, такі святії,
Шляхетні дами, молодії,
Прислу́хайтесь, оці байки́ -
Для вас - найкращі язики ! 16 12 give_rose
 
Родвін відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 10.03.2024 - 12:58
Радий пані Наталочко, що Вам сподобалась ця новела.
Щиро дякую за коментар і підтримку.

ros ros ros ros ros      
give_rose 
 
Ніна Незламна, 07.03.2024 - 09:56
12 16 biggrin Цікава життєва розповідь. friends give_rose
 
Родвін відповів на коментар Ніна Незламна, 10.03.2024 - 12:56
Джованні Бокаччо її поклав на папір в 1360 році,
до того, вочевидь, вона була усною народною творчістю.
Саме за цю новелу автора хотіли відлучити від церкви, але церква на той час ще не мала великої могутності...
Обійшлось...
 
Катерина Собова, 07.03.2024 - 09:51
12 12 12 Настільки легко читається, написано цікавою розмовною мовою - відірватись не можна! Я в захваті! Супер!!!
 
Родвін відповів на коментар Катерина Собова, 08.03.2024 - 19:40
Старався, Катю. Дякую, що Ви оцінили.
Щиро радий, що Вам сподобалось.

16 16 16 biggrin hi

ros ros ros ros ros      
give_rose 
 
Master-capt, 07.03.2024 - 08:15
Так, так нераз приходилось дурити, що би дівчаток розігріти! biggrin Добре, що це класика і правильно народ сприймає... а то, батенька, ви всю релігію в бля...во переведете. Супер! 12 friends hi
 
Родвін відповів на коментар Master-capt, 08.03.2024 - 19:31
biggrin biggrin biggrin hi Дякую за коментар.

За жіноцтво!
friends
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: