Поринаю при повному місяці в космосу тайни,
ніч втішає напрочуд живим розмаїттям зірок.
Мальовниче хвилюють нічного склепіння дизайни,
навіть хмари свою імітацію пишуть пером.
На терасі безгомінь, в мовчанні спокійно й привільно.
При такій панорамі заснути навряд пощастить.
Невагомі думки, в пам'ять двері затулені щільно.
Тішусь, й не намагаюсь в колишнє прокласти мости.
Небеса зображають рельєфно сузір'я фрагменти,
наші рими стрічаються там на розвилці полів.
Підбираю для тебе щасливі й сердечні моменти,
дно душі вистеляю признаннями лагідних слів.
Милий образ і погляд, і голос ввижаються всюди,
я очима проводжу, дарую краплини тепла.
А твоє одкровення з душі: «як повітря… я буду»,
найдорожчі всіх благ і звучать оберегом від зла.
Гарно!
