А дні ідуть, неначе чередою,
Все ближе й ближче до весни.
До неї дотягнутися рукою,
А поки що, у мріях ще іти.
І вірить, що зима ця не надовго,
Морози і завії всі пройдуть.
А мрії подолати усе в змозі,
Стежками, що омріяні ведуть.
Літають мрії ніжні, легкокрилі,
Ніколи не залишать наодинці.
Вони багато мають в собі сили,
Живуть у кожній з нас клітинці.
Лише повірити у них старайтесь,
Тримайте міцно у своїх серцях.
Хіба щасливий, хто за щастям гнався?
Він більше нагадає нам невдах.
Омріяне - щасливе це кохання,
Що має дужі крила, ніби птах,
Немов би загадкова зірка рання,
Його людьми оспівано в піснях
Не бавтеся з коханням,що на осліп
Колись подарувала вам судьба.
Ці почуття пройдуть з життя поволі,
І відійдуть без сліз у забуття...
Вірш сподобався цілком,а привернула особливу увагу ця строка-
Не бавтеся з коханням,що на осліп_
Що ж ви очі наробили
це ж ви вибирали,
Чому серденько мовчало
коли покохала,
Тепер очі вам моргати,
сорому набрались,
А душа буде страждати
спокусі піддалась.
Може з гаряча щось не так,але на мою думку всякі стосунки починаються з очей.
Думаю далі буде...
Омріяне-щасливе це кохання
Його людьми оспівано в піснях.
Як мудро та неперевершено, шановна Надюшко!
Майстерно та вишукано! Море Вам натхнення та чудового настрою!
Як добре ,що мрії не покидають нас...Хоч живемо в суворий час...нехай усіх нас ощасливить доля! 
