Оце ж треба…
Це на стільки, можна себе любити?
Щоби фото, де треба і ні пхати,
Сам спромігся, свою працю цінити,
А на інших, чомусь просто начхати.
Так, ми всі різні….
Та де ж повага? Занадто пихатий?!
Не важливо, поет жінка, чоловік,
За кордоном, вже спустошена хата,
Що війна,не журиться, байдужий, втік.
Але ж спроможний….
Вірш писати, час маєш й натхнення,
Про що пишеш, ти критикуєш владу?
Тобі втішна ця гіркість сьогодення?
Тож не тут, через що пішов на зраду?
Чи маєш ваду….
Не любив, можливо свою країну?
Гай під сонцем, де ненька плекала,
Як зміг кинуть, у важку годину?
Пригадай, колискову співала.
Чи задумаєшся….
Але зрадив, не один родину,
Від війни тікав, аж підошов блиск,
І при втечі, забув про дитину,
Та дружину, що лишилась на риск,
Бо єдину любитьУкраїну!
Важко сприйняти….
Таких є, шкода багато щодня ,
Й досі мріють покинуть країну,
Із себе корчить чистим цуценям,
Щоби робкість сховать попідтинню.
Не вгомониться…
Своє фото, виставля повсюди,
Є нагода, в журнали на конкурс,
Знов подасть, не боячись осуди,
Хоч й живеться не завжди без дайперс.
У роздумах…
Чи повернеться, все ж на Батьківщину?
Реторичне питання, мабуть ні,
Жаль ніколи не визна провину,
Бо давно, вклякла совість у лайні.
Так буває….
Але з часом, та гордість минеться,
Як не м’яко, стелять без соломи,
Здатний впасти, аж серце зстріпнеться,
На чужИні, не позбутись утоми,
Де родився, там краще живеться.
І хоча ти….
Маєш гроші, хитрість -відчув здібність,
Волонтерити б нехай спромігся,
Жаль не в змозі спинить емоційність,
Тут лукавість вершить – ждіть, розбігся!
Вмить й на доленьку вже пожалівся,
Тож виправдать, якось себе потрібно.
Болить душа….
Це війна, дехто змушений втекти,
Щоб на миті продовжити життя,
Й Україну навіки зберегти,
Згодом вернуться, бачить майбуття.
Любов до землі…
І всякчас цінять знання пращурів,
Й дух козацький, тіла відчувають,
Відбудують заради правнуків,
Життя кращим стане, точно знають!
26.12.2023р
Гарно і точно ви відобразили картину сьогодння,був час нам обіцяли світле майбутнє,а вийшло нам побачити і скуштувати цього пекла. Дай Боже щоб все це скоріше закінчилось.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Загалом Ваш цей вірш, шановна пані Ніночко, можна вважати актуально правильним. Але, як на мене. в ньому варто передбачити тих нещасних українців, які вимушено покинули свою Батьківщину. Вони постійно зі сльозами на очах живуть зі згадкою про свою рідненьку Україну. І таких нещасних людей сила силенна! За прикладом ходити далеко не треба. Згадаймо нашу з Вами колегу пані Геометрію. На цьому дозвольте завершити свій коментар. Пробачте, якщо щось не так.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую пане Миколо. Я хочу зазначити,що після слів БОЛИТЬ ДУША...Саме про таких людей і написано в цьому творі.З повагою
