Смолою, сміхом, смертю сіє Суворий сірий серпень. Сер! Се – спорадично споночіє – Слова синоптиків-сестер. Супроти судної суботи Столітні сосни спалахнуть: Слова сердитої скорботи Сердитим сміхом скаламуть! Співучі села: сморід самосаду, Скляні семірамідині сади – Сюди Страшної середи Стомившися, спроквола сяду: Скільки снаги столиць спожито – Стільки стягів сюди стягли! Сідайте, сильні сього світу: Се, сподіваюся, столи. Сумно суперникові Сулли: Серед сенаторів – султан. Спокусили, спасли, сала-срібла сипнули, Свідчили силу скривджених слов'ян. "Сліпо співаєш, сучий сину! Сповідуйся своїй сестрі, Сльози суши: сатрапа – скину, Сам – ставлю святощі старі". Страх, старости! Сери-страхові Спасти сполучені світи? Спочатку спробуйте, спадкові, Сидоно-сербської сльоти: Сміливий, справді, став Семелин син – Сміливий смілого смішити. Смішний сміливого страшити Сей самосійний слов'янин! Сила слов'ян склепала спілку Супроти славних Сіракуз? – Сплела солом'яну сопілку, Спричинить сильний салотрус! Сиві сенатори! Сеньйори! Се сажа, сміх! Стурбованим скажу: Сьогодні сотню Содомори Спасати славу споряджу! Собі скажу: Смердить сарматом. Стеж Салмонеєві сліди: Сховай стриноженим Сенатом Стрілу, спрямовану сюди. Страшне сичання слабосильства, Скигління, сіпання стрічок: Стовпи сучасного суспільства Схвалять скидання сорочок? Сподівано стовпам священства Сопливо слухати спідниць: Сліпучі спалахи скаженства Сварливих слинявих самиць! Струбімо сю Сарматію святую, – Стараюсь стримувати сміх, – Се – сильним світу? Сих самих, Скипівши слиною, сплюндрую! Сікли скалу сокирами своїми, Свистіли, сновигали. Сельджуки! Спиніться, слухайте Сулими: Слабкий сей спосіб ставити ставки! Стинайте сосни, стягуйте сучками! Суничним соком сорочки собі скропіть, Сюди складайте стовбуром. Стривайте: стуліть Серцями сорок, скісно. Сказано, серцями, Село-столиця! Серце справа. Схрестили? Схрещується сам! Се – сила способу смаглява, Сприяє Скіфії синам. Сулима сивий способу свідомий: Схемасарай складається сама; Середній сволок сорок сьомий Смолиться скраю, ставиться сторчма. Село, соломою скрутивши, – Соломою! Смоли, супроти сонця став Спочивши, спи. Сім сірників спаливши, Собака селезня спіймав. Скривили, соколи! Скривили, сумнозвісно! Се, спартаки – спішу себе смішу: Стругайте справа, ставте скісно, Стривайте! Сам сокирою стешу. Старий Сулима склеїв смальту – Став, селюки, скляний сувій. Слівце – сльота, смертельне сальто, Свойого смислу самосій. Складаймо: справді, спорохніло. Скрижалі слави спом'янімм: Се – стопудове сонце сіло Свинячим сідалом своїм! Сувоям сплющеним, скляним Світити, скорше, стробоскопом. Села синове! Сим світімм Сюди схиляючися скопом. Санжаро-сан! Слов'янська саморобка: Смикнеш – сама співає, свідома своїх струн. Стрибун стривожений: сягнувши співнадгробка, Супроти став стриножений стригун. Стулити сьорбало, сумний страхополоху! Сам сіверянин – смерти сповідай. Спочатку, стерво, спалимо Солоху, Слідом – синоніми. Сиди, спостерігай: Сплюндруємо село. Схопивши Семимисла, Сало, скажіть, сухе, сметана – скисла. Скільки сплатить, спитають. Сажі сипнете: Солодко, скажете, спите! Спочатку – свіжий слід – сколоти, Слідом – Сарматіїї схотів. "Стосунки східної сволоти, Справи сусідських слимаків!" Свиняче Серце сповістіть: сей сиротина Саме спустошує сімнадцяте село – Сказавши: сакля сарацина Сховала свячене срібло. Стосовно Согда – скіфськими слідами, Сим списком спорядившися, спішіть: Собакам смерть, союзникам – світіть Сонце свободи срібними словами. Сідайте, сиві. Сумніви спростую: Старанням Сіракуз симпатизую, Спасіння Спарти – схвалюю; схвалив Сушіння солі способом Сулими Спіральним, сильним. Свідомо світиме Сонце свободи сірих сельджуків! Сим стверджую стовпами Світовида: Сніданок Сулли – свячена ставрида. "Скажи, сармате супокійний: Спочив скажений супостат? Спробую спродатись, серійний Скорозбагачений солдат" "Сміливо сип смарагди свиням: Сьогодні сю старовину Своїм скасованим святиням Сам сповна сорому сипну!" Сувої слави, солодко сказала, Складно собаці стало стерегти Смачні сувої скрученого сала Схопити, сховати! Своїх сповісти: Страта скаженикам Сабіни Судилася! Сказали сарацини. Свиням – сажі! Сенатові, скажімо, Спокійно: спить свята старовина, – Сим, сповна святобливості, схвалімо Своїм судом: "Судитиме стороння сторона" Сірома, себто? Слово славить слово. Скорилися, схрестили сторазово Самі себе слова. "Собаки стережуть Секрети списків сховищ списаних серветок Сніданків самовидців Семимисла – Святі секрети?" "Свято стережуть." Се схвалюю, собако. Скликай Синедріон. Сьогодні середа. Скажи, судилося судити Співи ста спійманих, скажімо, Соломон – Столичних, симпатичних, – султанові сплатити. Собако, спи. Судили, скажуть, спорядити Списки святих скарбів списати: сірякам Сутужно своїм словом світ судити, – Сутужно стало спрощеним стосильнословникам! Солом'яний собака, скажуть, стереже Себе самого? Скільки сліз, сльоти, Сирого снігу, страху самоти Сірий собака стерпіти старався, – Сумного сорому, страшної страмоти: Судом сумління, смаженої слини, Спроневірення, спраги! Спроневірення! Сили стає: Спасу скрижалі, стану святокрадом! Сховаю схованку співочим словоспадом, Сам – сховаюся сам, стерегтиму своє! Спрогорда скинувши сандалі, Стрибнув, струсивши схили скель: Сам стережи свої сералі Сповна серпанкових сопель! Сліпий скрипаль сідлає скелю, Смальцює смальтою смичка: Співатиму. Столами стелють стелю, Сулима став стільцем Сагайдака! Сам Сагайдак – султанів случень, Сенат – султановий сераль, Сулла – смішних словосполучень Сидяча, сказано, скрижаль! Сірко? Сміховисько столиці, Свої спасенники стриже: Скарби словесної скарбниці Собака, стерво, стереже! Скиглить скрипаль, співає скрипка, Спливає скумбрія смішна: Срібною стала сала скибка, Свинцевим стало серце сегуна! Слухняно слухає ставрида: Саманові стали суспільства стовпи; Сварки столиць скеровує сновида, Сам солить свої сонячні струпи! Скубу свої сталеві струни, Скубу старечу сивину: Свинцевим сном сновида суне Строщити свят-старовину. Свої саманові скрижалі Сумними стосиками склав: Се – сповідь свяченої сталі – Справді скаженої, сказав. Сміється сильний Смалиморда: Сі скелі сплющуючи, сплю. Солому спалюю спрогорда, Село – свайбуючи спалю! Саж, сажа, самурай-сараї! Сп'яніло сивий сморід спить Се – спочивають, сплять свавільні самураї, Ситі сивухою століть. Стуснув: "Сварадж! Сталіть сокири: Сказав старий Сковорода. Стяги смугасті – синє й сіре: Сьогодні судна середа". "Сенсею, сер! Серйозні справи! Сказились сірі скотарі. Спіши сушити сливи слави, Спіши сушити сухарі!" Сад справедливості садити Спокійно, стриманіше слід. Світи, старанний слідопите, Сієї справи справжній спід: Сонце скотилося? Скажу спросоння: Свавілля стомлених суджу. Стомилась сторона стороння! Сам ся судити спроможу. Сідає сонце! Спершу слід Струсити стиглі сливи слави; Слідом – славити сонця схід, Спожити спрощеної страви. Сутужно стало стригти смушки, Супроти сонця сміючись. Скажу: сплачу стругами стружки, – Спаліть сю стружку! Скажуть: "Сам спались!" Скільки стріла сягає скита – Слова, слова! Складені, схрещені, сплетені Судоми, спазми! Складно стало Спокійно стерпіти! Схопив свою сокиру Сіямську смертоносну, сію смерть. Самому страшно! Скривилося, сичить словесне сало: Скажений, схаменися Сара сказала! Смаженого сала Схотілося, сказала: соромітесь, Судомтеся, стидайтесь, – Спроможітесь ( Сурмить сурма, сюрчить суддів сюрчок ) Скажімо, спекатись смолистих сорочок! Схемасарай! Симпанія! Сама собі свекруха! Сестра – се страх, Строфади строфіків! Стільки солодких слів сивуха Сп'янить? – Скурвить Синаєвих синів. Скільки ся, словом, скреготуха Спричинить сповідей сенатових слонів! Скажімо слово сповна смислу: Сприяйте сповіді слона! Сповна спотвореного смислу Сміливим сплатиться сповна. Славен столичний смоломаз Словами створеного смислу! Сій сажі спльовуємо стисло: Свиней спасає свинопас. Скотилися! Сплатити сяйвом сонця! Сліпа стала славна сіракузька сова? Скажу: Слизькими струпами сидонця Смердять сенаторів слова. Стара справедливість! Справді, стара! Сказати сміливіше? Справді скисла! Слава Сенату – сорому сестра, Слово сенаторів – скрижалі Семимисла Строщило. Сонце! Сильним сим Спрости свої сувої слави. Смерть – сон. Скуштуймо сеї страви, Сон справедливости схвалімм. Слова "Свідоцтво свинориле Своєю совістю сплати" Становлять суть страшної сили Сеї сидонської сльоти. Син снів Сулима склеїв смальту – Смішна складається снага: Солодких слів смертельне сальто Святої святости сяга. Се спід сорочки Саломеї: Самій собі сукати сіть, Справам спасенности своєї Стелити сором самохіть. Скажена спекою святою, Спіткала сього сироту: Сплюндруй сумною самотою Свойого суму самоту. Спізнілий спогад! Саломею Спіймало совісне стило. Сумлінний свідок став суддею: Спливало слиною село. Спіймала совість сала скибу – Спокійно спати спромоглась. Спасибі совісного скрибу: Се – справедливиця спеклась! Сказати: суперспеція, Саллюску? Старі, спиніть сю сажотруску – Спровокувалася сама Село, сказати силкома, Скривило славну сіракузку. Скажіть, сабінськії сирітки: Сей справжній свідчення скелет? Сарказмом, скрупульозні свідки, Смердить сполоханий секрет: Сама спеклась? Свербить сим совість Симпатикам споглядачам? – Спийте смоли – співаю сам, – Спишімо: схиблена спадковість. Спочиньте, сині стяги смутку, Смертельно спраглі самоти. Сконати? Сумно, субститутко! Сміятись? – Соромно, свати! Свій світлий спогад спогадаю: Самарський суверенітет! Споганили, спаскудили. – Стояв сараєм скраю, Складавши скирто-стріхою скуйовджений сюжет. Співгромадяни, сли, Сенате! Стрижень сучасности – село Сапаю сам свої силосалати, Сам споживаю. Справді, се спасло Сидонця спраглого, слабкого сперечати Сумнівне слово смерти сторчголів. Спасати світ – суворо сповідати; Судити – схлипувати. Спатоньки: Скінчив. Кінець тексту Сірокко 1 Шановне товариство! За наполегливих порад колеги Колдибенка, а також і заради красного слова та наукової дисципліни цей текст, як бачите, вирішено подати в такій редакції, ніби оригінал першої Сари вже реконструйовано повністю. Ті фрагменти оригінального джерела, що не піддаються точній інтерпретації, нехай чекають на подальші зусилля дослідників, проте мусимо тут прокоментувати їх, як також і текст в цілому, аби не лиш наукові кола, а й читачі-аматори склали собі уявлення про героїню епосу. Отже, про її зовнішність варто казати "легендарна", бо й з тих табличок, що потерпіли найбільше, дещо таки можна реконструювати: "А тії очі були – як стиглі сливи, що одна смарагд, а друга сапфір", тоді як в иншому місці читаємо: "А вони ж – сіяють разом і сапфіром, і смарагдом". – Це, власне, все, що ми на сьогодні знаємо про героїню; а втім про її історію можемо судити ще й з такого: Протистояння Середземномор'я та Сходу досягло такого апогею, що розв'язати його можна було лише віддавши Сару за тирана протиборчої сторони, тож Сулла був змушений поставити глобальні інтереси перед серцем власної дочки. День весілля узгоджено, могорич випито. Сара у відчаї, її перенапружена нервова система дає збій, і вона наважується на безпрецедентний крок: звільняє з кайданів Сивого Сета, аби той допоміг їй втекти. Сет бере її за жінку, Сара стає богинею, і світ таким чином отримав пару жахливих і незбагненних. Инші герої епосу: Сірко: сенатор, володар ключів священної скарбниці. Сірко Солом'яний: очевидно, кумир, якого було створено виключно для охорони священних скарбів. Сагайдак: сенатор, межі його амбіцій – досі не вдалося встановити. Не встановлено також, яку роль він відігравав у висвітлюваних подіях. Сидонець: новоз'явлений бог, що взяв Сіракузи в облогу своїх сонячних ознак і вимагає визнання. Содомора: полководець, що крокує світами і завойовує столиці. Участи в подіях не бере, додому повертатись не збирається. Свиняче Серце: ліва рука Сенату, відповідає за матеріальне забезпечення справ держави. Сулима: винахідник, інженер, поліглот світових технологій. Семимисл: прабатько, творець срібних скрижалей Середземномор'я. Сіракузи: потерпають як від зовнішніх загроз, так і власного розбрату. Економічна ситуація близька до критичної, моральні засади хитаються, в головах деяких сенаторів викристалізовується ідея: виступити проти сонця і скасувати його табу на нечисті слова. Маємо емоційно змальовану картину словесної розпусти, коли Сару було застукано на творенні єдинорогів, кентаврів, гідр, химер та всієї потворної погані аж до тягништовхаїв. Щойно породившися, ці монстри відразу ж починали плодити ще страшніших покручів злягаючись одне з одним наліво й направо. Отже, як наполягає сенатор С, ліпше вже повідчиняти двері всіх житниць, темниць, некрополів, церков та арсеналів, аніж сидіти на ланцюгу сивобородого забобону. Необхідність винести срібні скрижалі він аргументує ще й тим, що саманові списки вже кришаться під молотом часу, і хоч не хоч, а доведеться робити нові. Академік Дериболот, що його думку ми цінуємо понад усе, притримується иншої точки зору, а саме: скрижалі Семимисла містять в собі лише кодекс державного устрою й суспільного ладу, а що стосується табуйованого Лексикону – то він аж ніяк не міг зберігатися там саме, де й скрижалі. Очевидно, ключі до розв'язання вказаної суперечности ми отримаємо лише тоді, коли докладно дослідимо постать Сірка. Сірко сенатор, за свідченням народного співця, стереже ніщо инше, як Лексикон, тоді як за своєю посадою має стерегти Скрижалі. Чи не означає це, що він зі своєї власної ініціативи і таємно від усіх переховує Л там, де йому не належить бути? Далі: а якою, власне, мовою написано самі Скрижалі? Товщина та хімічний склад пороху, що їх вкриває, свідчить про те, що їх не торкалися чи не від того самого дня, коли їх було замкнено. Відомо, що існували т.з. саманові списки, а також, імовірно, самшитові – ті, до яких мала доступ сенаторова донька: чи ідентичні ці саманові та самшитові списки за своїм змістом? Якщо вони ідентичні, то чи не означає це, що лексикон містили в собі самі скрижалі? Академік заперечує: саманові списки не могли містити в собі табуйованих слів, бо призначалися хоч і для вузького кола осіб – та все ж для регулярного публічного вжитку. Я цілковито згоден, і можу припустити лиш одне: самшитові списки – то були точні списки, тоді як саманові були екстрактом, фільтратом і профанацією. Спробуймо тепер поглянути на проблему з иншого боку, а саме з точки зору Сірка Солом'яного. Це зооморфний бог, котрий стеріг те, що в його очах становило найвищу, виняткову цінність – таку, як от сало для собаки. Як відомо, сало може існувати як у вигляді прямокутних скрижалів, так і в вигляді товстих сувоїв, так саме пересипаних сіллю. Я для того так докладно це пояснюю, щоб зосередити вашу увагу на тому факті, що саме в словах Сірка ми вперше зустрічаємо слово "сувій". То що ж то були за сувої? Коли Семимисл приходив до якогось незнайомого царства, то найперше наказував своїм учням знайти придатне приладдя для писання, а як приладдя було знайдено, то тоді вже починав диктувати: не могли ж вони, справді, носити з собою такі коштовні речі, як срібні таблиці, смарагдові стріли та сапфірові списи! На те, що скрижалі були списками з якихось инших носіїв, вказують і такі, на перший погляд, темні місця в тексті, як "списано стрілою" або "стріляно списом" – такі місця не є власне текстом, а лише технічними ремарками. Деякі темні слова, як от "серветка", "Секлетка", секретка" також можна з цієї точки зору пояснити як перші носії Семимислового слова. Ми припускаємо, ці оригінали також могли зберегтися і навіть зберігатися як артефакти тих легендарних часів, коли закладалися підвалини цивілізації. То чи не ці артефакти стеріг СС? З позицій сучасности важко розгадати контекст ритуального привітання, з яким до нього звертається старшина синедріону в рядках m та m+1 за нумерацією Дериболота: як на мене, там вчувається певний сарказм. Питання ускладнюється й тим, що текст цього привітання маємо лише у викладі самого СС, котрий, зважаючи на його емоційний стан, міг бути суб'єктивним. Отож, чого боїться Сірко? Безперечно, він боїться ревізії, і з цього приводу я ризикну зробити декілька важливих припущень. Перше: те, що він стереже, він згідно зі своїм призначенням вважає своєю виключною власністю і сенсом свого існування: якщо всі ці святощі буде винесено на всенародний огляд, то немає гарантії, що їх повернуть назад. Друге припущення: він боїться, що ревізія виявить нестачу або й відсутність цих святощів! Як це може бути, запитають шановні колеги? Що ж, у відповідь я припущу наступне: або він їх вже вкрав, або збирається вкрасти, або ж насправді саме ту святиню, яка є предметом майбутньої ревізії, вже вкрадено котримсь з честолюбних сенаторів. Не слід забувати й про Сару. І нарешті інтегральне припущення: а ну ж, як ревізія виявить, що всі попередні припущення правильні, тобто всі речі, яким належить зберігатися окремо – звалено, як непотріб, до однієї купи? До цього питання ми ще повернемося. Зараз треба проаналізувати фінал першої "Сари". Перед Синедріоном – постать, що носить всі ознаки Сулли. Його судять – але за що? Його судять за те, що він збирається оприлюднити Срібні Скрижалі! Вирок, як нам уявляється, звучить наступним чином: "Скрижалі буде винесено, Суллу буде засліплено". Сагайдак вдоволено потирає долоні, а що там Сидонець? – Він сидить навпроти Сіракуз і навпроти Сонця: скоро все Середземномор'я належатиме йому. Мушу визнати, шановні колеги, що тут ми дав волю уяві і відірвався від реальности. Отож, звірившися з текстом, продовжую вже спокійніше. Скажіть мені: як можна з холодним серцем це аналізувати? Скляний сувій! Якщо Сулима вмів їх виготовляти, та ще й вкривавлювати письменами – то навіщо? Дуже сумнівно, що своє дозвілля він марнував би на виготовлення таких небезпечних для дітей головоломок. Але тоді – яка потреба спонукала його? Шановні колеги! Це ще один якір, котрого не піднявши наше дослідження не матиме повної швидкости. В другій Сарі докладно замальовується подія вручення Сидонцеві символічних ключів від міста. Опису самого входження не маємо, але до міста він таки увійшов і – далі ми опиняємося на вельми слизькому роздоріжжі. Чи було винесено скрижалі? Чи було їх прочитано? Чи вдалося Сидонцеві витлумачити прочитане на свою користь? Якщо вдалося, то що сталося далі? Я казав про роздоріжжя, а насправді треба говорити про лабіринт. Зараз я спробую пройти лише одним його цікавим коридором. Отже, тимчасова комісія увіходить до сховища і виявляє там, крім самих скрижалей, ще й первісні носії Слова Семимисла. Можливо, це була сенсаційна знахідка – та чи для всіх? Перед нашими очима постає нова дилема: проігнорувати цю знахідку – чи винести на розгляд ще й її? Можливо, сам факт існування первісних носіїв мав якесь кричуще значення – а можливо, проблема полягає в иншому: а ну ж як при порівняльному розгляді виявляться певні фундаментальні розбіжності в двох текстах – і тоді вже доведеться їх зважувати на терезах народної думки! Страшнішої картини я уявити поки що не зміг. На що розраховував сам Сидонець, вирушаючи в такий непевний, просто скажу моторошний похід? А може він, ставши на плечі Тезея та Ясона, заручився для певності підтримкою прекрасної панни? Колеги! Навіть якщо наша думка весь попередній шлях пробігла безпомилково і хвацько, то тут треба вже ініціювати всі амулети і тримати всю зброю напоготові. Адже зовсім не виключено, що гіпотетичні першоносії зберігалися саме у неї! А може, й самі скрижалі? Чи хоча б їхні самшитові списки? Неважко здогадатися, який тяжкий тягар лежав був на її раменах. Хоч би там як – і тут ми вже вимушені припускати наосліп – я гадаю, що цього тягаря вона так і не скинула. Отже, Сидонця скаменовано і скинуто в море, а ми тепер можемо зосередитися на подальшій долі сенатора Сулли, його дочки і решти світу. – Ці поети забагато філософствують. Нехай би вони забагато фантазували замість черпати натхнення з підручників фізики! – тут я, зневажливо позіхаючи, виб'ю свою люльку. – А втім, вони стоять на твердому грунті: "Хто ясно мислить – той ясно висловлюється". Певна річ, – бо нещодавнє обмеження мови довело цей факт до інфаркту – існує ще багато предметів неясних і непіддатних жодному осмисленню, – та чи викликає цей факт потребу битися об нього лобом знову і знов, і чи виправдовує він те незрозуміння в публіці, що об нього так боляче забиваються часом ці нетверезі невдахи? Ба більше: ще й знаходять смак у тому, щоб хизуватися своїми фіасками: я, мовляв, бодай спробував. А хто тебе просив? Тож я вам скажу, що робить ця творча неміч перед лицем великої проблеми: вона кидає першого каменя і відходить вбік, аби спостерігати, як з нею впораються инші. А далі – відвертаються у праведному гніві. Марне було б з'ясовувати, що вони думають, наприклад, про успіх моєї скромної праці, духові котрої романтизм чужий не меншою мірою, аніж всьому їхньому пафосові – здоровий глузд! Не приховуватиму: я розчарований, я роздратований, і гніватимусь доти, доки не знайду на кого перекласти своє розчарування. Зауважте, тут навіть не йдеться про моральні збитки такі, як підмочена репутація чи осоромлене завзяття, – йдеться про ту абсурдну, хоч і небезпрецедентну, відмову Академії віддати мені належне й гонорар за ті улесливі висновки, котрі я їй представив. Як? Кривосвідчення вже нічого не варте? Чи, може, я мав гадати, що це монументальне зборище ентузіастів потребує чогось не такого смертельного на своє непомірне себелюбство? Я вмив свої руки просто на трибуні, і нехай тепер хтось инший піде далі, хто не гріха боїться. Що то була за праця, питаєте? – "Деякі гносеологічні аспекти спонтанного письма на субстраті масиву творчости А, Б, В, Г та Дериболота", – причому якраз до самої теми було найбільше закидів з боку опонентів, позаяк запідозрили, що Дериболот – то мій власний псевдонім. Ніхто навіть не поцікавився ( крім, певна річ, мене самого, в риторичній формі ), чому таку невичерпну тему я обрав, – та я й не відповів би однаково. Що дериболотологія – то моя пристрасть, ви лише допіру могли здогадатися, та я вам заперечу, і то ґрунтовно, у відповідний час. Тепер же я дбаю про те, аби у вас не склалося хибного уявлення про ідеологію, котрою вам випадає спорядитися. Світогляд – то прапор для війська, а не знаряддя мислителя; послідовність і постійність пасують більше релігійному фанатикові, аніж провідникові духа; водночас не бувало нічого безглуздішого, аніж стояти мужеві науки з наслиненим пальцем: а ну ж, куди там повіють вітри майбутнього? Не вірте у визначеність, не вірте в мету, не вірте навіть у шлях: всі ці поняття винайдено на догоду рабовласникам та приборкувачам доблести. Що є скептицизм? Буває й хороброму воякові вдаватися до втечі, – і тоді цей щит, закинутий за плечі, не дає йому осоромитися. Та коли ти мужній, ти навіть самим щитом трощиш голови своїм ворогам. Траплялося мені бачити й таких відчайдухів, що вирішальної миті закидали свої щити за спину і кидалися на ворога голими грудьми. Хіба до цього закликає своїх поборників перемога? Ні, їй однаково байдуже й до тих, що прагнуть жити, й до тих, що прагнуть загинути. Ще одне скажу вам про скептицизм: не диво, що він однаково притаманний і дурням, і філософам, – а дивно, що й ті, й инші полюбляють ним хизуватися так, нібито він – їм від богів подарована зброя! На протилежному боці двома таборами стоять сміливці та боягузи; обидва ці табори з однаковою рішучістю обґрунтовують свій скептицизм своїм власним досвідом. От я й запитую у себе: чи не означає все це, зокрема, що філософ як такий не може бути сміливим, і що не буває наукової сміливости? Та коли я згадую про свій щойно звершений науковий подвиг, чоло моє розгладжується, а думки веселішають. Ще б пак! – Адже я не втратив на ньому жодної краплини своєї хоробрости, а лише якусь дещицю інтелектуального сумління. Той, хто успішно препарував більше ста тисяч рядків автоматичного письма, знає, що каже! Текст Сірокко 2 "Сірокко, сер. Самум. Стосовно Сари: Судомиться, сердешна, страх. Се – струни сіпає ситари, Скомпонувала сотню саг, Структура – складно"."Стан спиши" "Скляна. Стидається скажено. Собі, сказала, сам сміши, Содосудилищем сю сцену" "Спадщини спід суборендуй, Сипни срібла сволоті Сходу, Справляй скасовану свободу, Сатрапа – сам сфальсифікуй." "Слабкий сценарій. Силоміць Самиць сталево спорядити Спочатку спробуйте; сурядно спорудити Сварку суперництва стривожених столиць." Стосовно Стамбула – свідомі сим. Салям султана – син собісаляма. Сьогодні субота? Суперечку спинім Скептичним скальпелем Сіяма Скажімо, сага Сарина. Стомильна, судноплавна. Сповіданнями семигирловими славна. Санскриту спадщина. – Спізнай, стенографуй: Сувоїв скупщина, стоси стосів серветок! Стеж, сину, срібла стислости секреток: Стискай, скорочуй, систематизуй, Січи. Суши сльозинку; слинку Стіксові спльовуй смачно. Се Семантика! Суху сантисторінку Сливе Синдбад старанности спасе. Саме сезон сказати стисло: Скільки століть спостерегло свій скін, Скільки снаги, синила скільки скисло! – Стількох спідниць сахався сей сумнів, сучий син. Стосовно судноплавства. Синхронно субмарини Словесну сутінь сливе скумбрії січуть, Се – стане скіпкою столітньої соснини Стесаний стовбур, – стратимо сим суть. Слідкуй стерна! Стиль стратиш, синку. Система сфінксів – схима суфіксів! Стиха скажу: спаси сантисторінку Сухих, сукупностиглих свіжих слів. Систематично, соколе, світи Сферу софістики супутників Сократа: Сумновідома семимильно стала страта Символом, стягом сього сироти. Салют, сміливі сли спартанці! Спасенний славте Саламін, Складіть сонет сколотин склянці, Склерозом смислячи судин. Свої схоластики сувої Спаліть стоїчно, стоячи Супроти скарги світової, Стражденні снігу сіячі. Сатурніє! Сі схиблені схоласти Скарби сховали симових синів, Серед сунітів спробували скласти Систему справедливих стусанів. Старцюєте, серйозні самаряни? Стуліть смішки! Се – сутичка століть Ставайте, скромнії, султанові сплатіть Спадщину совісти. Сіном солома стане, Скиртою січки – Спарта, сеньйорами – старці, Суб'єктами сваволі – спрямовані стрільці. Служба – сметану сьорбай. Синекура! Сироп султанових, скажімо, суходільних слуг. Спершу смішна – статечна створилася статура, Сіре сукно! – Симпатія свіженьких скрекотух. Селена спеки – се силосування, Складання скирт, сиренам Спарти стриження синів, Сите світів суміжних спілкування Сигналами сурм, сарацинами, спаленням спільних степів. Сухе, соковите, стриножено стигле Сповнене спасощів, – Спитайте самих: Споконвіків сі старійшини стригли Сонце, собаку сповпів степових! Сховай сусло, сумнівний слідопите: Смішне саджання, сказано, садів! Сарматам сенс свій смуток солодити Симетрією сонячних слідів. Струнка симетрія! Солодкої сюрпи Скіфської сьорбнувши, спостерігає сонно Селени стадії; сьогоднішні степи Слідом, старовину – синхронно. Стежити скирти – сущий солод, Сенсею! Симетрія – спійманий сом! Сидить собі співає ситий сколот, Спершу світанкові, сонцю – слідом: Симфонія світоглядів, сенсею! Сплямований свитою, скраю стою: Ситі сусіди сваркою сією, Слизько сплюгавили силу свою! Сурму стрибогову слихати Стривай, Сициліє слизька! Сим скелі скаляться: сторчма сюди стрибати Сучасним способом смертельного стрибка! Сурмить сурма самої смерті, Скавчать собаки Сіракуз ( Стеріг скрижалі старостерті Собак спарованих союз ): Стегно смаглявого сидонця Спливало смертю, – струп смердів: Смиренний сей супроти сонця Століття спутаний сидів. ( Самос, не Лемнос ) Самострибога серед сельви стріли. Сиди, стережи свої статки старця! Се страмота страчати силу, славу, стріли; Самотньо смердить себелюбство стрільця. Спокутуйте! Cказати стисло: Скінчився сватання сезон Стравіте славі стільки смислу, Скільки сприймає Соломон. Судити слід скандальну схизму – Стереотипну, слобідську. Слизький слимак снодійного снобізму, – Суворий суд суспільного смаку. Савані саван сій стеліте, Свинячих сповненії сил. ( скажених ) Скирт слави й силосу складіте Скільки сприймає суходіл. Свинячі справи, сором сущий Спокійним соколом суди. Сердито скинь скороминущий Суглинок снів Сковороди. Скрегочуть сойки, сплять сороки; Скуштує сорго сарана: Свої сповільнюючи скоки, Сідлайте синього слона. Спостерігай струм самогонки, Струти стихій солярних суть, Своєї славою сторонки Серця солдатські скаламуть. Стігійці! Сим сивуху ставте Сліпим слонам старовини, Спрощеним, сильним співом славте Смачні солодкі смокви своєї сторони. Сирійські смокви – справжні, сині смокви! Співзвучний спів сирійських солов'їв! Сповнено серце, слово, саки, сакви Сирійські стрімкістю сирійських скрипалів. Сонце сідай! Сьогодні сало смажу, Солодку слину спльовую: солодкий сморід страв, Святковий сміх сповнили сутінки; сузір'я сиплють сажу, Сіль – сни солодкі: серпень стелю слав Соломою. Свиней смалити? Спати? Січневу студінь спогадом сікти? Спомину спалах: сяйво! Свічкою світи Сюди-сюди слизькою стежкою снувати. Ситі сатири силуваним скоком Смішили свайбу сонмища сватів Співали "Сальве", "Слався стрімголів", "Священним синім сакуровим соком Скріпи сувої сиріянських словників" Спрямовуймо, сватове, сподівання, Спростовуймо статистику суху! Спів сотворімо серцем: се співіснування Світів суміжних способом страху. Суцвіття соло стрітення світанку Садів Семіраміди співають солов'ї: Співпраце! Скинь сягу свого серпанку, – Спроквола, сонно споглядай сполучення свої! Студений сміх створив скрипучий сніг. ( скропив ) Споєнодійна сила сподіванок сліпих Собою стала: смажити сушив! – Стерти солоні сльози смутних спотворюків Світанкового слова: Спасибі Содом! Самиця сонця спала; стала служниця соляним стовпом. Сніданок. Соли сип. Стихія стихла сміху, Схилила спину староста служниць: Сказаним словом ( спалахни, сусідська стріхо ) Струбіте сніп скасованих спідниць! ( спарованих ) Сусідські словники себе схрестили, Суть слова спізнали, створили содом: "Се – серафим!" Селяни сполотніли, Сповна страшних спазматичних судом ( Скидалося, сироватки спожили, Ситнього солоду, схоластики слідом ): Судіте, судді сильні, сповна сили Сліпих сих своїм сиріянським судом! "Сурма сурма! Скликайтесь, сибарити! Сур'ї сповідуйте, скуйовджені: скількох Снаги спокусниць стало спорудити Служити Сомі, Свекрові Стількох!" Сокира сорому, Сабазію! Сп'яніли скількабочки. Сколотин сьорбнули, сахнулися: страшний справдився сон! Спалахи спогадів сягають спідньої сорочки, Сорочку смикав стрижений Самсон: Сплюндровано святині сластолюбства, Сором сколота – справжній скорпіон! Сельджуки! Стрімголів створім синедріон Схвалити спосіб справи самогубства. Самсон: Стуліть своє скавчання свиновите, Смисліте спектр синонімів страму. Се – спільну смерть стриножену, саму ( спаплюжену ) Старим Семели сином скороміте! Сплескуйте: справді спека спокушати Селянську скибку смальцем степовим Симптоматично, суперечливо скупа ти Сплести сверблячку скигленням своїм, Скупа, скуйовджена сивілло! Село старалося, супонило снопи, Самі селяни – славили стосило Свого суспільства сонячні стовпи. Скисай собі, сплюгавлена! Селянському сподарству Смакує скоса стерегти сусідський склеп, Сурядно сам – снує своє скотарство Старецьке, схоже. Спонукає спільний степ Сполучно сунутись! Схопила семигарна, Скраю скривавлена, согдійського смичка, Струни стругнула, – скубає, солярна, Серійне серце скита-скрипчука! ( сільчука ) Стигійським співом сплющувати скроні, Сталевим ступом стомленої стовплювати сміх Сподобало скоцюрбленій, сподвижники синхронні! Спізнаймо слави скіфської, страміте сильних сих. Склепати скута сонцесніпсопілку, Столиця світу створить свій стереотип! Скріпкою, скабкою скріпили свою спілку Сміх, смалець, сажа! Справа смолоскип Синхронно спалахнув: Смарагдові спідниці Сліпучим сяйвом скручують спіраль Симбіотизму; сенегалки славнолиці Смертельним сальтом схвалюють сліди своїх сандаль Стрибай! Стривай, стривай: сурма сурмила Святу секунду слабкості святу. Скажімм, спокусить слів солодких сила Сторожа світлу, себто, самоту? Скрипіння, скрегіт, стогін, схлипи Стрункої скрипки! Скіф спітнів, скипів: Стримуйте слину! Сі стереотипи Створюють скруту соматичних свояків! Скойка смачна, слизька, смердюча! Сим схима, сказано, стаждальницька скрутна, Сим – сатирична, свідки. Солодкострибуча, Скидається, семантики сама сировина. Спасенний стінами суворої світлиці, Сивої смерти символи спостерігаю скрізь. Селену славлять слова самовидці! Сповідай слово світові, спраглому спастись. Сполоханку сповільнити, столицю столочити Сталевою сандалею, стожарним сірником; Сороксемистоліття (сумнів) скородити Свій сірий сум стривоженим слоном? Селена схована: "Смеркалося. Савану Скував собою самосійний сивий сон. Стриножено скрадалися Стено, Сісіф, Скірон Сполученими селами союзницького стану: Спочиньмо! Страх і сморід стимфалійський: Сюди споглянув! Страх! Синоптик, страхолюд Снонездоланний, спочутливий, самодійський! – Сорока, себто сойка, сиріч сорокопуд. – Смертельно стереже ( сам синтетичний, свійський ) Скарби Санскриту, себто свій статут. Скрутне становище. Становище сабінів – Сіроманітне, ситцеве село. Се скільки сповзати сміливим! Скоро синів Світанок скраю – строщимо се скло. Спливуть секунди, сто сабінів сонних – Спасати скарб силкуються? Спіймати свої сни? – Спостерігати сих смішних, слабкосинхронних – Суща сметана, сикхові сини! Сердиті стануть, схаменуться, сполоханку скасують, Строщать синоптика, спотворять свій союз, Сугубо сим, сини, стабілізують Славетні стіни семибрамних Сіракуз! Сказане се, сказавши, скоїв: Синьої скинії сягли, Суб'єктів скрадення сполучених сувоїв Солодку славу сим собі стягли. Сіли стурбовані сагиби Супроти спокоєм сповитих сегунів: Споїти сих – сутужно серед стількох стовпів Середньостатистичної сусідської садиби! Статечніш – струтивши сумління слобідське Скріпити скромністю, сватове святотатці, Стисканням символічної скляночки саке Святі сувої солідарної співпраці. Сим сатанинським спокоєм сповита Садиба святкувала, співала "Сегуна", "Сіра сьогодні Сарасваті свита – Складної сансари свята сировина". "Скороприйдешнє сяє синім сонцем. Стяг самурая – сьому сплатою, свати. Сезоне скорого! Сій Савітрі сплати Сухим сукупносмаженим скоцюрбленим сидонцем!" Сказане – справдилось! Симоне, став сулії Співістинній слонам старовині: Спроможно співпрабатькові святої Симонії Стягнути сальтом слави сатані? Смішки сіроми слухаю спідлоба, ( співлоба ) Сволоти – співвідносно. Сельджуки! Свідомте: співпраматір слави – спроба, Секвенціями сильна, спроможна, сільчуки, Сплатити скам'янінням стрибучого суглоба, – Секвестр! Стосовно сього – сьорбніть стриплювки Смоли, сецесії, стрихніну, скарлатини: Слабкоймовірні сірим співсправи старовини!" "Сірка смали слухняного!" "Сірка? Спізнілося. Скажу спіритуально: Скам'янувавши, симонізував. Стезями скривленими сірий сей стрибав Серв скверни, стервожер, смердючий сенсуально!" Стріли скаженого сичання Схильний сповідувати сам. Сірінги скромної сюрчання – Се смуток Сирії синам. Снопами смальцю сновигають смолоскипи Скрізь сперечаються, сверблять стереотипи Соломи, симпатії слави, сичання сирої смоли. Сармати! Спершу срібною стрілою Стрічали смілих, скоро – смолистою стрімкою: Страшна, силенна сила скіфської стріли! Силенну силу сил: сентенцій стінобитних, Слонів Сіама, скалок самоцвітних, Скляної смальти, суконь сотні скринь, Скарлату стадії, самшитові скрипки, Сонетів, серенад саженні сторінки, Стереостадії солдатського сукна ( снігова Скіфія ) Сірого, спанського, свячені срібні Скандинавські списи, сагайдак смертоносний Самого Сканди Старшого, синопсис Салмонея, Стрункі смереки спиляні, суднопридатні сосни Скамандра струмом сплавлені; снопи, серпи. Скорочено скоріш: Сім сотень субпаноптикумів сідлого сподарства Субтропіків: садівництва, слонярства! Скорочено: спектр спектрів стягів слави світу Стягнув сій Сарі. Скинула, скинувшись, сіродіряве сарі, Стягів світу стяга Стоптала. Сета степового схопила саркофага, – Строщила, судді! Скреснув сивий Сет, Спричинив світові сю сутичку суєт; Сама – Сахарою сповідує сафарі, Стягує струн своїй скаліченій ситарі, Самум, співає, слухайте: "Спасибісамсело!", – Сагиня, Сура, Сарамея, сутінкова Скло Строглодичених скіфів: Сніданком – сарана, солені сухарі, Словами – сушена солдатська суахілі: Солдати! Сіли сутінки: сідаймо, синьокрилі, Сп'яніймо, спом'янімо святовища старі! Сигналом спалахнули стіни, стріхи, сосни. Співочо спалахнуло співзвучне стоголосне: Скінчилося! Сторадо, стоневтомно Славу співаю семистрільному священну, Семиголосному, спасенному, страшному, Спокоєдайному, самому споконвіку Снувати світ свідомий семибарвний Створити свідка створення себе Старайся, свідчи свідкам, суди своїм свічадом Сестру срібнолуку: схвальну, струнку, сонцелюбну, Скромну, семилику, солодкоспівну, сяйну, самовиту Співучасницю слави, смертю стрімкою споряджену, Стриножену, спроможну стерпіти страждання, Саркастично сміятися схильну: Суміжні скривленим скривавленим серпом Суперечки сусідів скорочуй, сумлінна!