Недопалок, немов худа рука,
приліг на попільнички покривало,
а запальнички змучене кресало
вогню здобути не могло ніяк.
Уже й світанок тихо лізе в дім
і мрії, мабуть, саме час здійснитись, –
дихнути тютюновим оксамитом
й згубитися у грішнім світі цім.
Чи порятує папіросний чад?
Відвіту на питання це немає.
Хай безпорадність запарує чаєм
і геть іде крізь посивілий сад.
28.11.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2023
автор: Микола Соболь