А я іду вперед і посміхаюсь,
Тримаю спину рівно по життю.
Хтось жити мене вчить, а я не каюсь,
Я за своїми шишками іду.
За сорок, чесно, їх набив достатньо,
Та так, що часом навіть лоб болить,
Хоч об'їжджати стіни намагався,
Але не гальмував в останню мить.
Таємних троп в обхід я кілька знаю,
Якими можна обійти біду,
Я промовчу, рукою лоб сховаю,
А потім посміхнусь, і знов піду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2023
автор: Сергій Леба