[i]« Що написано пером,
сокирою не вирубаєш...»[/i]
Ремінісценція
***
Америка не знає голокосту,
її не завойовує совок,
тому у день подяки, ради посту,
ще милує індиків і качок.
***
На раші не було голодомору,
бо Україну зайняли брати
і ради людожерної мети
її перетворили на обору.
***
На босі ноги узуваю мешти
і думаю... наївно, – [i]ось то ми! [/i]
Бодай, не виділяюся із решти
народу, що тікає із тюрми.
***
Мусимо звіру обрізати лапи,
поки осяде у наших умах, –
[i]на генетичному рівні кацапи –
це бабуїни, хоча й у штанах.[/i]
***
Нема ніде такого русофіла,
якому лють не осліпляє зір.
Хто у собі плекає «руській мір»,
до того не дійшло, то долетіло.
***
Не афішую ні свою породу,
ні Божої до себе доброти,
але не раджу зопалу іти
майданом знову за чужу свободу.
[b] [i]Nota bene[/i][/b]
Мову не потрібно захищати
з піною у роті. Адвокати,
вашій допомозі завдяки
оживають рашеські полки
параної, фобії і вати...
ніж із вітряками воювати,
краще обрубати язики.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999514
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2023
автор: I.Teрен