такі дивні ці голі дерева
під осіннім дощем
під міським ліхтарем
блиском крапель води
небозвід живопишуть
так що хочеться ще
з ними йти аби йти
і дивитись на них
і дивитись
неймовірний клинопис
геніальне письмо
і талант віртуозний
і чесний
не як в нас бо в прольоті ми
чи летимо
і чужу декоруємо
п’єсу ми
так не хочеться друже
повертатись назад
де крадуть усе
й кожен щось бреше
щоб наступного року
оцей листопад
не вважався
вершиною звершень
бо тоді один путь
вслід за Сонцем на зліт
і втікати кудись
хоч до Відня
в моїм світі так склалось
що всі ду́рні чужі
значно кращі тих дурнів
що рідні
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2023
автор: Щєпкін Сергій