Болить…Ой, як душа її болить!!!
Усе на смак гіркіше від полину.
Яка страшна невідворотна мить,
Коли втрачаєш рідну половину.
Похмурі дні зависли, мов туман,
Безсонні ночі спокоєм не вкрили.
Вона немов попала у капкан,
Як пташка, що свої зламала крила.
Вже не дружина, молода вдова…
Навколо пустка на мінорній ноті,
Повільно час її життя сплива,
Шукає сенс у дітях і роботі .
Найбільш її тримають в світі цім
Сполохані дитячі оченята
І треба жити, бо передусім
Тепер вона за маму і за тата.
12.11.2023
Тетяна Котельнік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2023
автор: Покровчанка