Дивлюсь в вікно, дерева голі,
Я не одна уже живу,
Живу у сина я сьогодні,
Й тягар життя свого несу...
Діти мої, внуки і друзі,
Допомагають мені жить,
І хоч живу в сімейнім крузі,
Думки в Долинську знов пливуть.
Там, у Долинській, мій будинок,
Вже більше року сам стоїть,
І не чекає він обжнивок,
Пустка й йому певне болить...
Були там й радості, і болі,
В моїм минулому житті...
Моє життя - це іспит долі,
У не простім моїм бутті...
І я молюсь щоденно Богу,
Щоб допоміг спинить війну,
І знов дивлюся на дорогу,
І перемоги, як всі жду...
Мені болить війна в країні-
За кожне місто і село,
І за людей, й за їхні долі,
І літо знову щоб прийшло...
А ще так хочеться сьогодні,
Щоб все хороше в нас було,
Щоб люди всі були здорові,
Й щоб літо в кожного цвіло...
І щоб війна швидше скінчилась,
І більш щоб воєн не було,
Щоб гарні сни усім нам снились,
І літо всім несло тепло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2023
автор: геометрія