Гріх, не кохати…Кохати, не гріх!
Груди, мов скриня зі скарбом, піратська,
Хтось без ключа в ній сховати все ж зміг,
Серце раниме, щоб жив я без щастя.
Хвилями теплими в скелю бажань,
Пристрасні мрії знов б’ються під шепіт,
Вії твої - таємнича вуаль,
Як грішне серце спокусу ще терпить?
Кожного дня стою на обриві,
Десь під ногами руйнуються скелі,
Янголи поряд…Тільки безсилі,
Призупинити життя каруселі.
Так розігналась пристрасть у мріях,
Навіть вино по ночах не рятує,
Скільки віршів для тебе насіяв,
А, ти, талант мій, байдуже марнуєш.
В скриню, де серце ниє, страждає,
Нині боюся знов кинути погляд,
Бог тільки свідок, Він один знає,
Скільки, в думках, я знімав з тебе одяг.
Як цілувати вуста починав,
Трепетно, ніжно, без поспіху доти,
Поки тихенько слова вимовляв,
Збуджений твій, поцілунками, ротик.
Видих і вдих лиш, вже дії без слів,
Сплетені пальці з’єднали дві плоті,
Там де недавно, вогонь тільки тлів,
Двоє згорають, мов Фенікс в польоті.
Хвилі бажань вмирають на грудях,
Шепіт стихає під вушком на шиї,
Хай мені заздрять, хай і осудять,
Я в твоїй владі навічно, віднині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2023
автор: Ярослав Ланьо