Бережи себе, равлику,
накритий клаптиком листка
у похиленій траві,
У мушлі, як у спальнику,
тулиться глибше
в віконечко своєї кімнати:
"Ми тебе не образимо, чуєш -
а хочеш яблук чи горіхів?
Вилазь - ми твої вартові.
Ось мене називають Аня... а мене Єва...
а в тебе є ім'я ? Як тебе звати?"
І чийсь голос виринає
на проспекті будинків: "Ну де ви?"
Бабуся листям шарудить,
Чалапають ноги між гранями
брудних калюж,
А малим все цікаво,
вони собі між собою гудять,
Поки равлик відмовчується
над скляним куполом неба,
трошки вище землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2023
автор: Олеся Шевчук