Я хочу додому, щоб діти росли в Україні…

Я  хочу  додому,  щоб  діти  росли  в  Україні,  
Я  хочу  додому,  щоб  вже  не  боліла  душа,  
Хоч  тут,  за  кордоном,  неначе  все  добре,    спокійно,
Та  втома  ламає    і  мов    на  частинки  душа.

Постійно  в  новинах,  шукаєш  надію  у  стрічці,
Бо  може  скінчиться  вже  скоро  та  клята  війна!  
А  потім,  влучання.  У  місто  де  все  таке  рідне.
Де  ти  народилась  і  де  прожила  все  життя,

І  ні,  не  поїдеш,  пригорнеш  до  себе  дитину,  
Бо  маєш  її  захистити,  у  цьому  мета…
Потерпиш  ще  трішки,  без  дому,  без  друзів  і  рідних
І  часом  здається,  що  ти  на  чужині  одна.  

Та  знай,  не  одна,  багато  покинули  рідних,  
Покинули  дім  і  справу  усього  життя
Взяли  документи,  дитину,  собаку  і  кішку,  
Крізь  сльози  і  біль,  почали  з  початку,  з  нуля.

Та  ти  не  жалієшся,  знаєш,  буває  і  гірше,  
Гойдаєш  коляску,  в  ній  тихо  сопить  немовля  
І  мрієш  сказати  комусь  із  далеких  чи  рідних,  
Я  їду  додому,  бо  вже  закінчилась  війна!

©Марія  Скочиліс

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2023
автор: Марія Скочиліс