Ходімо із тобою на світанні
У волошкове поле по росі!
Нехай торкає холодком кохання
Вона сердець клітини всі!
Нехай разом з промінням неба
Веселку розмалює там!
Мовчи, кохана, слів не треба,
Лиш подивись: це диво – нам!
Хай вітерець підхопить вранці
І занесе нас десь туди,
Де ми закрутимось у танці
На плесі чистої води.
Немов з русалкою, з тобою
Останню зірку проведу
Й тепло ранкове із собою
В цілунку губ я принесу.
Тебе він збудить тихо й ніжно
Між трав і квітів запашних
І так чарівно, білосніжно
Розкаже все без слів сумних...
І ти відчуєш, що не може,
Не хоче жити він один,
Без губ твоїх, що, наче рожа,
Цвітуть, забувши часу плин.
15.04.1997
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2023
автор: Ти