Я вдома... Видихаю вільно...
Торкаю простору думками
Кохаю спогади шалено...
Цілую ніжно хрест натільний
Лікую почуттями рани
Тут світло, як навколо темно...
Я вдома... Поряд мама
Опоряд жінка, дітвора
І такий рідний серцю спокій...
Ми всі прямуємо до храму
І ці дороги крізь життя
Та, прикро, - дріб'язкові кроки...
Я вдома... Хоча, нажаль, і ненадовго...
Та віра ще моя живе
Що не даремна боротьба
Молитвами до свого Бога
Прошу уберегти те все
За що триває ця війна
За що тримаєм оборону
За що тримаєм за життя
Крізь біль і піт найкращих з нас
За що наш храм коханий - вдома
За тих, хто нас біля вікна
Чекає вірно попри час...
Минуть колись всі ми навколо
І відцвітуть всі нам роки
Пожовклим листям опід громом
Та намальовані на Долі
Такі щасливі та натхненні Ми
Укотре вдома...
[url=""]https://www.youtube.com/watch?v=baZgHdAruc0&ab_channel=%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2023
автор: Володимир Ромен