Буревії тихої гавані

                                                         [i]«  Ти  куди,  Одіссей?¿?»[/i]
                                                                                                     Пенелопа  
                                   І
Літаю  в  уяві  додому  
або  відтіля  уві  сні  –
у  серці  тамую  утому,  
душа  ще  у  тілі...  такому
не  затишно  нині  мені,  
та  рано  стелити  солому.  

                               ІІ
Є  надія,  що  не  упаду  
до  фіналу  бурі  світової,  
поки  упокоїмо  ізгоя
і  його  конаючу  орду.  
Нагадаю  хрещеному  світу
Божі  і  пророчі  заповіти,  
міражі  історії...  в  імлі.
Є  чого  ридати  і  радіти  –
є  ще  віра  на  моїй  землі!  
А  по  ній  гасають  вражі  діти
ханаанеяни  і  шиїти
та  осатанілі  москалі.

                                 ІІІ
Європа  дає  обіцянки,  
що  піде  за  нас  Одіссей
у  ході  нової  атаки...

шукає  оазу  бурлака,  
але  і  донині  борей  
жене  його  мимо  Ітаки...  
.........................................  
Тікає  із  Трої  Еней...  
нагай  кримінальної  шайки
ганяє  по  світу  людей.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2023
автор: I.Teрен