Розрізненість розсіяних промінчиків між стін,
Розрізаних провулками та скверами,
Дзвенить яскравосвітним жовтоблиском.
Весни́ супротилежність уже близько –
Останні вирива́ з рам важкі́ две́рі –
Гортати поспішає чисел ніжність
За позначку межі – «тридцять один».
За розміром і формою підходить,
Замо́к щоб відімкнути заіржавілий.
Замовк і ключа́ вста́вив в скрип – і важелі
Набрали повноважень давать ходу.
На брамі Ель-Дорадо день застиг.
На ґратках золотавих віддзеркалень
Награ́ють легким дотиком гіло́к
(Що ви́гинами – зовсім як на пільцях,
Порізаних розсіяними променями),
Пронизані вітрів гладким лекалом,
Оголені останні літа кінчики.
Погожі розтягнулись дні надовго,
Розсипались гарячими прощаннями.
Зі сіпання(м:)іж холодом й розжаренням
Йде вересня розбавлена знемога.
Довершені на сонці га́ло кі́льця.
Ця штучна сконцентрованість емоцій
В чаруночці останній – не відмінній.
В закінчення щолітня гра, ву смуток;
В заклітчаному середмісті жмутки
Зів’ялі заскиртовуючи, сі́но мов.
Зіп’ястися ж навшпиньки лиш – і в оці
Відзавтрашній ще кращий теплообмін,
Пізнання краєвидів (зеленіють
І далі, попри символи та числа).
Відтак літо в розрідженості чистій
Продовжується. Радує й леліє.
Проторює промінням шлях в холодність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2023
автор: Редріх