Логічно це і звісно
Мелодії брикнулись,
Слова старої пісні
Ізнов перевернулись.
Забудь ЇЇ, забудь
В характері твоїм
Кипить червона ртуть,
А гнів з її руїн
Спалаахує, як порох
Літаючих пір'їн.
Це нотами на сполох
З побитої подушки,
А може просто ворох
З розірваної смужки.
Коли
дзвенить-дзвенить,
Пожежа калатає,
То щось таки горить,
Чи може догорає.
Забудь її, забудь!
Підказує знов розум.
Логічна завжди суть,
Все інше – лише проза…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2023
автор: Андрій Ключ